ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 162/445/16-а
адміністративне провадження № К/9901/44444/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., -
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 162/445/16-а
за позовом ОСОБА_1 до головного державного інспектора Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області Токарчука Сергія Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В. -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 24.05.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07.05.2016 № 002298 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і скасувати зазначену постанову.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував, зокрема тим, що відповідачем були допущені порушення вимог статей 256, 268 КУпАП, оскільки протокол від 07.05.2016 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-5 КУпАП, складено у його відсутності, інспектор Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області Токарчук С.В. йому не роз`яснив права, передбачені статтею 268 КУпАП, чим було грубо порушено право на захист, до протоколу були внесені завідомо неправдиві записи щодо роз`яснення йому його прав та обов`язків, а також вказав, що складання протоколу за його відсутності обмежило його право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Крім того позивач зазначив, що інкриміноване йому правопорушення він не вчиняв. До оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення не додано жодних доказів, зокрема пояснень свідків, фото- чи відео матеріалів на підтвердження вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що є порушенням порядку фіксації правопорушення.
2. Любешівський районний суд Волинської області постановою від 22.06.2016 задовольнив позовні вимоги.
3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.10.2017 постановою скасував постанову Любешівського районного суду Волинської області від 22.06.2016, ухвалив нову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог.
4. 20.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 22.06.2016 - залишити в силі.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.11.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15.07.2019 №981/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
10. Протоколом розподілу справи від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 18.07.2019 прийнято зазначену справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Суди встановили, що 06.05.2016 головний державний інспектор Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області Токарчук С.В. здійснював рибоохоронний рейд по водоймах Волинської області. Здійснюючи перевірку на озері Люб`язь, яке розташоване на території Любешівського району Волинської області, відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-5 КпАП України, вчинене ОСОБА_1, про те, що той о 08 год. 00 хв. вчиняв перешкоди при виконанні його посадових обов`язків, а саме розхитував службовий човен працівників Волиньрибоохорони, намагаючись його перевернути, погрожував фізичним насильством і нецензурно лаявся. Зазначені обставини відповідач зафіксував за допомогою відеозйомки.
За результатами розгляду цього протоколу, 06.05.2016 Токарчук С.В. ухвалив постанову у справі про адміністративне правопорушення № 002298, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 188-5 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Також суди встановили, що ОСОБА_1 відмовився підписати протокол і надати пояснення по суті порушення.
Окрім цього, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім зазначеного вище, підтверджується також обставинами, встановленими судом під час розгляду кримінального провадження № 12016030140000127, зафіксованими у вироку Любешівського районного суду Волинської області від 03.04.2017 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 342, частиною першою статті 343, частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України, в якому позивач брав участь у якості свідка (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 65744335).
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення без участі ОСОБА_1, який на той час перебував на стаціонарному лікуванні, не роз`яснив позивачу права, передбачені статтею 268 КУпАП, не ознайомив зі змістом протоколу і не вручив копію, а також розглянув справу за відсутності позивача. Тому суд дійшов висновку, що відповідач при складанні протоколу та винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення порушив вимоги статей 254, 256, 258 КУпАП. При цьому, суд зазначив, що згідно із статтею 255 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-5 КУпАП, не належить до компетенції працівників рибоохорони. Також суд першої інстанції вказав, що як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення так і при розгляді справи відповідач всупереч вимогам статями 33, 245, 268, 278, 380 КУпАП не встановив і не довів чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винен позивач в його вчиненні, не встановив інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідач не довів, що ОСОБА_1 06.05.2016 чинив перешкоди працівникам Волиньрибоохорони при виконанні ними службових обов`язків в рибоохоронному рейді по озері Люб`язь, а зі змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло, які службові обов`язки виконували працівники рибоохорони і які саме перешкоди вчиняв ОСОБА_1 .
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та відповідно до статті 240 КУпАП органи рибоохорони розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням правил рибальства та охорони рибних запасів, передбачені статтею 50, частиною третьою статті 85, статтями 86-1, 91-2 і 188-5 цього Кодексу. Від імені органів рибоохорони розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Головний державний інспектор рибоохорони України, головні державні інспектори рибоохорони в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, провідні державні інспектори рибоохорони, старші державні інспектори рибоохорони. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений, а постанова про накладання адміністративного стягнення винесена уповноваженою посадовою особою органу рибоохорони, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, то стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує, зокрема тим, що в подіях, які відбувались 06.05.2016 відсутній склад адміністративного правопорушення та подія в цілому, оскільки з відеоматеріалів, зафіксованих працівниками рибоохорони не видно вчинення ним дій у вигляді невиконання законних вимог та вчинення перешкод посадовій особі органу рибоохорони під час виконання ним службових обов`язків.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; (далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.