ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 360/4335/18
провадження № К/9901/20567/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М.)
у справі № 360/4335/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зупинення нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років;
зобов`язати відповідача поновити нарахування та здійснити виплату відповідачу пенсії за вислугу років з липня 2014 року.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років; зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області відновити нарахування та виплату позивачу пенсії за вислугу років з серпня 2014 року. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію, що підтверджено інформацією, зазначеною в наявних в матеріалах справи копіях: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, пенсійного посвідчення НОМЕР_1 від 03.03.2010.
6. Листом від 14.06.2018 № 7711/03-01 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з тимчасовою зміною місцезнаходження головного управління, паперові пенсійні справи залишились за старою адресою в м. Луганську, а нарахування та виплата пенсії здійснюється згідно електронної бази даних. Відповідно до електронної бази даних ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, тобто на території, яка тимчасово не контролюється українською владою. З документами для поновлення пенсійних виплат, як внутрішньо переміщеній особі, в тому числі із заявою про відкриття рахунку в установі "Ощадбанк", позивач до органів Пенсійного Фонду не звертався, у зв`язку з чим нарахування та виплату пенсії припинено, останній місяць виплати - липень 2014 року. Отже, підставою для припинення виплати пенсії є не набуття позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи і відсутність його особистого звернення до Управління Пенсійного фонду України.
7. У відзиві ГУ ПФУ в Луганській області зазначено, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII). Останній виплатний місяць - липень 2014 року. Нарахування та виплату пенсії Позивачу в цей період здійснював Пенсійний фонд України за наявними в електронному вигляді даними. Розмір виплаченої в липні 2014 пенсії складав - 3021,82 грн.
8. Вважаючи незаконним припинення виплати йому пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, не може бути підставою для невиплати позивачу пенсійних виплат.
10. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки з серпня 2014 року по теперішній час місто Луганськ знаходиться на території, непідконтрольній українській владі, відповідач свою діяльність там не здійснює, позивач не реєструвався як внутрішньо-переміщена особа та фактично не змінив місце проживання, тому відсутні дані про його реєстрацію або зміну місця проживання на території України поза межами непідконтрольної території, а тому відсутні правові підстави для поновлення виплати пенсії позивачу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на аргументах, покладених судом першої інстанції в основу власного судового рішення та зазначених в п. 9 цієї постанови. Окремо посилається на статтю 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким визначено вичерпний перелік підстав для невиплати пенсії.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
13. Спірним питанням у цій справі є правомірність призупинення виплати відповідачем з серпня 2014 року пенсії позивачу у зв`язку з тим, що він не переїхав з тимчасово окупованої території України та не є внутрішньо-переміщеною особою.