ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2020 року
Київ
справа №820/6002/16
адміністративне провадження №К/9901/39895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (суддя - Мар`єнко Л.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: Чалий І.С., П`янова Я.В.)
у справі № 820/6002/16
за позовом ОСОБА_1
до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Південна ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником якої є Південна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області) від 14.06.2016 № 21766-00, №21767-00 та №21768-00.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на підставі рішення Нововодоласької селищної ради від 23.01.2015 № 2206 "Про встановлення податку на майно", з огляду на те, що у відповідності до норм податкового законодавства, відповідне рішення органу місцевого самоврядування має бути оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Тобто, нові податки практично не можуть бути визнані обов`язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів. Таким чином, на переконання позивача такий податок підлягає нарахуванню не раніше 2016 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач діяв в порядку та у спосіб встановлені законом.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу з огляду на те, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки може нараховуватись не раніше 2016 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
16.03.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 1011,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1; нежитлової будівлі загальною площею 468,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_2; нежитлової будівлі загальною площею 342 кв.м, за адресою АДРЕСА_3.
Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 21766-00, № 21767-00, № 21768-00, якими позивачу визначено суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у розмірі 5 705,11 грн, 4 165,56 грн та 12 318,85 грн відповідно.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають з огляду на наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.