ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2020 року
Київ
справа №0940/1909/18
адміністративне провадження №К/9901/15511/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 (головуючий суддя - Біньковська Н.В.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 (колегія суддів: головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Бруновська Н.В., Затолочний В.С.)
у справі №0940/1909/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0039279-5002-0905.
На обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 №0039279-5002-0905 з огляду на те, що виробниче приміщення, що використовується ним у підприємницькій діяльності, є будівлею промисловості відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:2000 клас 1251 "Будівлі промисловості" та згідно з пунктом 266.2.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застосування пункту "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Суди зазначили, що цим пунктом не охоплюється нерухомість, що використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішенням, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи трактували підпункт "є" пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України з порушенням основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп. 4.1.11 п. 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, та принципу нейтральності оподаткування встановленого у пп. 4.1.8. п. 4.1. статті 4 Податкового кодексу України. Також, на думку позивача, підпункт "є" пункту 266.2.2 статті 266 ПК України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам-підприємцям, як об`єктів, що не підлягають оподаткуванню.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування.
Основними видами підприємницької діяльності позивача є, зокрема, вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (основний); виробництво сухарів і сухого печива, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.
Позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення загальною площею 4 038,4 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з технічним паспортом, призначення нежитлового приміщення "цех".
Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2018 за №0039279-5002-0905, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 48 460, 80 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015).
На думку колегії суддів, рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.