ПОСТАНОВА
Іменем України
02 вересня 2020 року
Київ
справа №820/1664/17
адміністративне провадження №К/9901/41912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя - Білова О.В.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Катунов В.В., Бершов Г.Є.)
у справі №820/1664/17
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004781304 від 07 квітня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0004791304 від 07 квітня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004771304 від 07 квітня 2017 року.
На обґрунтування позовних вимог платник зазначив про правильність визначення платником своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0004781304 від 07 квітня 2017 року в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 4 606,85 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 151,71 грн;
- визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску за №0004791304 від 07 квітня 2017 року в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10 117,23 гр та штрафних санкцій у розмірі 1 011,72 грн;
- стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 281,00 грн.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004781304 від 07 квітня 2017 року в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 5 450,64 грн та за штрафними санкціями у розмірі 1 363,66 грн; визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску за №0004791304 від 07 квітня 2017 року в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 12 546,76 грн та штрафних санкцій у розмірі 1 493,68 грн; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0004771304 від 07 квітня 2017 року відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність висновків контролюючого органу в частині завищення позивачем витрат на суму 30 712,32 грн, у зв`язку з чим донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 4 606,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 151,71 грн, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 10 117,23 грн та штрафних санкцій у розмірі 1 011,72 грн є протиправним.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій прийнято як належний доказ правомірності формування позивачем своїх податкових зобов`язань первинні документи, що містять дефекти та підтверджують продаж та придбання різних товарно матеріальних цінностей.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністартивного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Східна ОДПІ) проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.
За результатами перевірки складено акт від 21.11.2016 №5211/20-38-13-04/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, Східною ОДПІ встановлено порушення позивачем вимог: п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; п.п. 177.5.3. п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України та донараховано 10 220,47 грн, а саме за 2013 рік на 2 256,21 грн, за 2014 рік 2 957,24 грн, за 2015 рік 5 007,05 грн; п.п. 177.5.1, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України та донараховано 224,78 грн, в тому числі за 2014 рік 224,74 грн та за 2015 рік 0,04 грн; п.п. 1 п. 1 ст. 4, п.п. 1 п. 2 ст. 6, п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на суму 23 561,06 грн, а саме за 2013 у сумі 5 137,14 грн, за 2014 рік у сумі 6 841,07 грн, за 2015 рік на 11 582,85 грн.
Зазначений акт перевірки надісланий позивачу поштою та отриманий ним 21.12.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 213).
28.12.2016 позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки разом із доданими до них документами (а.с. 34- 36).
Листом від 05.01.17 №93/10/20-38-13-04-21 відповідач відмовив позивачу у розгляді заперечень на акт перевірки з посиланням на пропуск строку для їх подання (а.с.37).
05.01.2017 Східна ОДПІ на підставі акта перевірки прийняла наступні рішення:
-податкове повідомлення-рішення за №0000071304, яким позивачу визначено суму штрафних санкції у розмірі 510 грн (а.с. 39);
- рішення за №0000031304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким платнику визначено суму єдиного внеску у розмірі 23 561,06 грн, та нараховано штрафні санкції у розмірі 2 612,93 грн (а.с. 40);
- податкове повідомлення-рішення №0000011304 від 05.01.2017, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13 056,56 грн, в т.ч. за основним платежем - 10 445,25 грн та за штрафними санкціями - 2 611,31 грн (а.с. 41).
За результатами адміністративного оскарження вищезазначених рішень, ГУ ДФС у Харківській області скасовано податкові повідомлення - рішення, рішення Східної ОДПІ та прийнято нові:
- податкове повідомлення-рішення за №0004781304 від 07.04.2017, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 12 571,86 грн, закрема за основним платежем у розмірі 10 057,49 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 514,37 грн (а.с.54).
- рішення №0004791304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.04.2017, яким платнику визначено суму єдиного внеску у розмірі 22 663,99 грн та нараховано штрафні санкції - 2 505,40 грн (а.с.55);
- податкове повідомлення-рішення №0004771304 від 07.04.2017, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн (а.с.56).
Контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат на суму 2 357,32 грн по взаємовідносинам із ТОВ "Флорінс", на суму 19 500,00 грн по взаємовідносинам з ТОВ "Альпіна-опт" та на суму 8 855,00 грн по взаємовідносинам із ТОВ "Фломакс".
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.