ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1816/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Берднік І.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХОВИК",
за участю органу державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються:
Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління у Сумській області,
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст оскарженого судового рішення
1.1. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 повернуто.
1.2. Ухвала мотивована тим, що особа, що подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк, а саме не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
2. Короткий зміст вимог і підстав касаційного оскарження
2.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - Товариство) у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу за апеляційною скаргою Товариства передати на розгляд по суті до апеляційного суду з підстав порушення судом норм процесуального права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
3. Мотивувальна частина
3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.09.2017 позов Товариства задоволено, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЛЯХОВИК" на користь позивача штраф, пеню, інфляційні втрати, 30% річних, судовий збір та витрати на послуги адвоката.
25.09.2017 Господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення були видані відповідні накази.
3.2. 21.10.2019 суд першої інстанції ухвалою частково задовольнив скаргу Товариства на бездіяльність державного виконавця Роменського МРВДВС ГТУЮ у Сумській області у виконавчому проваджені щодо примусового виконання наказів від 25.09.2017.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 відмовлено у задоволені заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі щодо покладення на Роменський МРВДВС ГТУЮ у Сумській області додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником при поданні скарги на бездіяльність державного виконавця. Ухвала мотивована, тим, що додаткове рішення приймається лише до судового рішення, а не ухвали.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 за апеляційною скаргою Товариства скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 та справу в частині розгляду та вирішення питання щодо розподілу судових витрат передано на розгляд до суду першої інстанції.
07.02.2020 Господарський суд Одеської області додатковою ухвалою задовольнив частково заяву Товариства про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу при звернені в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
3.3. 18.02.2020 суд першої інстанції отримав заяву Товариства про покладання на Роменський МРВДВС ГТУЮ у Сумській області судових витрат на професійну правничу та судових витрат зі сплати судового збору, понесених на стадії апеляційного оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 06.11.2019.
Ухвалою від 20.02.2020 суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження з розгляду вказаної вище заяви Товариства. Ухвала мотивована тим, що розподіл судових витрат понесених сторонами, зокрема, позивачем (стягувачем), на стадії апеляційного оскарження здійснює суд, який ухвалив судове рішення (постанову) за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.11.20219 по цій справі, а саме - Південно-західний апеляційний господарський суд.
3.4. 06.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2020.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 залишено без руху, встановлено Товариству строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 протягом 5 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
23.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства надійшло клопотання про відкриття апеляційного провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання апелянт зазначив, що з урахуванням того, що вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних вимог та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, то і підстави вимагати сплату судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення суду в частині розподілу судових витрат, відсутні.
3.5. Оскарженою у касаційному порядку ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.02.2020 повернуто на підставі частини 2 статті 260 та частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
Апеляційний суд мотивував свою ухвалу тим, що з огляду на приписи Закону України "Про судовий збір", а також враховуючи оскарження апелянтом ухвали місцевого господарського суду, за оскарження якої встановлені відповідні ставки, посилання апелянта на відсутність обов`язку сплачувати судовий збір в даному випадку є безпідставними.
3.6. В касаційній скарзі Товариство зазначає, що апеляційний суд виніс ухвалу про повернення апеляційної скарги Товариства, яка по суті спрямована на вирішення питання розподілу судових витрат шляхом винесення додаткового рішення, а саме судових витрат понесених Товариством при апеляційному оскарженні ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволення заяви Товариства про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат при поданні скарги на бездіяльність судового виконавця.
При цьому саме суд першої інстанції має вирішувати питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення (ухвала) приймалось щодо скарги на бездіяльність державного виконавця судом першої інстанції, то саме він повинен був розподілити судові витрати в тому числі понесені при апеляційному оскарженні його незаконної ухвали про відмову у винесенні додаткового рішення про розподіл судових витрат. Апеляційний суд не змінював судове рішення і не приймав нове, тому при скасуванні ухвали суду першої інстанції останній мав розподілити судові витрати за апеляційне оскарження цієї ухвали. Тобто підставами вказаних процесуальних дій Товариства і винесення ухвал судами стало вирішення питання шляхом винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат як по сплаті судового збору, так і по сплаті послуг на правничу допомогу. Тому апеляційна скарга, яка апеляційним судом оскарженою в суді касаційної інстанції ухвалою була повернута, не повинна була обкладатись судовим збором, на що апеляційний суд уваги не звернув і вдався до "правового пуризму" та формально застосував приписи Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір". Товариство у скарзі просить врахувати правову позицію Верховного Суду об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 20.12.2019 у справі №240/6150/18.
На зазначену постанову об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Товариство посилається і в обґрунтування відсутності доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
3.7. Колегія суддів з такими доводами касаційної скарги погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у п.6.7. постанови від 24.07.2020 зі справи № 911/4241/15, особа, що звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.02.2020 за подібних правовідносин, мала сплатити судовий збір у встановленому підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмірі, - 2 102 грн.