Постанова
Іменем України
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 344/12532/15-ц
провадження № 61-5219св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 є наймачами квартири АДРЕСА_1, яка належить до комунальної власності та перебуває на балансі Комунального підприємства (далі - КП) "Єдиний розрахунковий центр".
Зазначав, що користуючись квартирою, відповідачі систематично руйнують та псують вказане житлове приміщення, оскільки накопичують у ньому різне побутове сміття, яке приносять з контейнерних майданчиків для збору побутових відходів, а також засмічують прибудинкову територію, що спричиняє незручності іншим мешканцям будинку.
20 січня 2015 року Комунальним підприємством "Муніципальна інспекція з благоустрою" (далі - КП "Муніципальна інспекція з благоустрою") на ОСОБА_1 складено протокол № 6 про адміністративне правопорушення з приводу засмічення прибудинкової території та балкону, відповідальність за яке передбачена статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 05 березня 2015 року № 03/33 на відповідача ОСОБА_1 накладено штраф за порушення пункту 17.1.7 правил благоустрою м. Івано-Франківська.
Також зазначав, що 27 квітня 2015 року КП "Єдиний розрахунковий центр" складено припис № 01-03/730 з вимогою припинення протиправних дій, передбачених статтею 150 КУпАП, який було направлено відповідачам.
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 11 червня 2015 року № 07/135 на ОСОБА_1 накладено штраф за порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями, а саме накопичення та засмічення приміщень побутовим сміттям на АДРЕСА_1, чим порушено вимоги статті 150 КУпАП.
Вказував, що КП "Єдиний розрахунковий центр" з відповідачами неодноразово проводилися роз`яснювальні бесіди, силами підрядних організацій з прибудинкової території неодноразово вивозилися тверді побутові відходи, застосовувалися заходи суспільного впливу, складалися приписи, протоколи про адміністративні правопорушення, проте усі заходи виявились безрезультатними.
Ураховуючи наведене, Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради просив суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи залучено КП "Єдиний розрахунковий центр" (у подальшому перейменовано на Комунальне підприємство "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія").
Ухвалою Івано-Франківський міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам статті 47 Конституції України та положенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Районний суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів для застосування такого заходу впливу до ОСОБА_1 , як виселення без надання іншого жилого приміщення.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд врахував, що виселення є крайнім заходом, відповідно до положень першої статті 116 ЖК Української РСР, а також те, що відповідач самостійно не має можливості забезпечити себе іншим житлом, оскільки офіційно не працює, є особою пенсійного віку та хворіє.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2019 року - без змін.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновки суду районного суду відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 344/12532/15-ц з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради мотивована тим, що ураховуючи безрезультатність заходів вжитих щодо ОСОБА_1, у судів були всі підстави для застосування положень частини першої статті 116 ЖК Української РСР та виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований та проживає у спірній квартирі, що підтверджується довідкою КП "Єдиний розрахунковий центр" від 05 жовтня 2015 року № № 02-02/4601 (том 1, а. с. 110).
20 січня 2015 року КП "Муніципальна інспекція з благоустрою" на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 6 з приводу засмічення прибудинкової території та балкону, відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП (том 1, а. с. 14).
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 05 березня 2015 року № 03/33 за порушення пункту 17.1.7 правил благоустрою м. Івано-Франківська ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 КУпАП та накладено штраф (том 1, а. с. 13).
27 квітня 2015 року КП "Єдиний розрахунковий центр" складено припис № 01-03/730 з вимогою припинення протиправних дій, передбачених статтею 150 КУпАП, який було направлено відповідачам (том 1, а. с. 7).
08 травня 2015 року КП "Єдиний розрахунковий центр" на відповідача складено протокол № 06-07/2 про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 150 КУпАП з фотофіксацією та поясненнями свідків (том 1, а. с. 8 - 11).
Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 11 червня 2015 року № 07/135 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 150 КУпАП та накладено штраф (том 1, а. с. 12).
Відповідно до копії виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5300/15, виданої Міською клінічною лікарнею № 1 м. Івано-Франківська (том 1, а. с. 50) та довідки від 21 квітня 2016 року № 822 Міської клінічної лікарні № 1 м. Івано-Франківська (том 1, а. с. 152) ОСОБА_1 хворіє.
Відповідач не перебуває на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості, що підтверджується довідкою Івано-Франківського міського центру зайнятості від 14 вересня 2015 року № 6645 (том 1, а. с. 58).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування судами норм матеріального права, а саме положень частини першої статті 116 ЖК Української РСР, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.