Постанова
Іменем України
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 760/10155/16-ц
провадження № 61-21382св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у складі судді Кушнір С. І. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк"про стягнення коштів.
В обгрунтування позову посилався на те, що у 2011-2013 роках між ним та АТ КБ "Приватбанк" було укладено договори банківських вкладів та внесено кошти:
- на суму 96 584,12 доларів США відповідно до договору банківського вкладу № SAMDN25000716342527 (4) від 10 травня 2011 року;
- на суму 30 918,08 Євро відповідно до договору банківського вкладу № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року.
Вказував, що 13 березня 2014 року він звернувся до банку з проханням про розірвання вищезазначених договорів та повернення йому вкладених коштів, внаслідок чого договори було розірвано, однак кошти повернуто не було.
Зазначав, що він неодноразово письмово звертався до відповідача з вимогами про повернення вкладів та відсотків за ними, однак відповідач листами № 20.1.0.0.0/7-20140407/441 від 16 квітня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1951 від 19 вересня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1962 від 19 вересня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1956 від 19 вересня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1940 від 19 вересня 2014 року та № 20.1.0.0.0/7-20140918/1915 від 19 вересня 2014 року відповідав відмовою.
Вважав, що відповідачем не виконано договірні зобов`язання із своєчасного і належного повернення банківських вкладів (грошових коштів), сум нарахованих відсотків та порушено норми законодавства України.
Посилаючись на викладене, просив стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на його користь:
- банківський вклад та проценти за ним в сумі 96 584,12 доларів США, що еквівалентно 2 423 295,57 грн та 30 918,08 Євро, що еквівалентно 866 942,96 грн;
3% річних в сумі 6 453,94 доларів США, що еквівалентно 161 929,35 грн та 2 066,01 Євро, що еквівалентно 57 930,92 грн;
пеню в сумі 9 658,40 доларів США, що еквівалентно 242 329,26 грн та 3 091,80 Євро, що еквівалентно 86 694,07 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором № SAMDN2500073305073 банківського вкладу (депозиту) від 22 лютого 2013 року, а саме суму вкладу в розмірі 28 564,10 Євро та відсотків за договором № SAMDN2500073305073 банківського кладу (депозиту) від 22 лютого 2013 року в розмірі 2 285,12 Євро, що еквівалентно 865 012,13 грн, 3% річних в розмірі 57 730,71 грн та суму пені в розмірі 80 093,74 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що припинення діяльності відділення банку на окупованій території АР Крим, не є підставою для відмови у поверненні відповідачем банківського вкладу за вимогою позивача, оскільки відділення лише прийняло грошові кошти, однак діяло не у власних інтересах, а в інтересах АТ "КБ "Приватбанк". При цьому, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача грошових коштів за договором банківського вкладу № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року та трьох процентів річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вказаних позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за договором банківського вкладу № SAMDN25000716342527 (4) від 10 травня 2011 року, суд виходив з їх недоведеності, зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правовідносин між сторонами у справі та доказів про внесення на депозитний рахунок відповідача грошових коштів в сумі 96 584,12 доларів США. Крім цього, суд зазначив, що, оскільки строк позовної давності до основної вимоги не сплинув, наявні підстави для стягнення з банку на користь позивача пені в межах строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" відсотків за договором № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року за період з 23 лютого 2014 року по 15 березня 2014 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 відсотки за договором № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року за період з 23 лютого 2014 року по 15 березня 2014 року у розмірі 65 Євро 74 цента, що за курсом НБУ станом на день звернення позивача до суду з позовом 02 червня 2016 року становить 1 843,35 грн.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 57 730,71 грн змінено, зменшено суму стягнутих 3% річних з 57 730,71 грн до 57 639,86 грн.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів за договором банківського вкладу № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за договором банківського вкладу № SAMDN25000716342527 (4) від 10 травня 2011 року з мотивів їх недоведеності. Апеляційний суд зазначив, що, дійшовши висновку про наявність правових підстав для стягнення 3% річних, суд першої інстанції невірно визначився з періодом їх нарахування, не звернув увагу, що прострочення грошового зобов`язання щодо повернення коштів у повному обсязі почалося з 17 березня 2014 року, а не з 13 березня 2014 року. Вказав, що суд першої інстанції не врахував, що сума відсотків за період з 23 лютого 2014 року по 15 березня 2014 року становить 65,74 Євро. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшла касаційна скарга на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено виконання судового рішення.
13 грудня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" був укладений договір № SAMDN2500073305073 банківського вкладу (депозиту) (Вклад "Мультивалютний на 12 міс."). Відсоткова ставка за даним договором становила 8% річних.
На виконання договору, позивач вніс у касу банку 28 564,10 Євро на строк з 22 лютого 2013 року по 22 лютого 2014 року. (12 міс.). Депозитний вклад було внесено на рахунок № НОМЕР_1 .
На виконання умов наведеного договору банківського вкладу позивач вніс на депозитний рахунок відповідача грошові кошти в Євро в сумі, зазначеній у такому договорі, а відповідач зобов`язався виплатити позивачеві суму вкладу та проценти за ним на умовах та у порядку, встановленому договором.
Згідно з пунктом 2 договору нарахування процентів на суму вкладу починається з першого робочого дня після надходження грошей в банк та здійснюється за кожен календарний день. За день, коли вклад повертається вкладникові, проценти не нараховуються.
Пунктом 3 договору передбачено, що після закінчення кожного строку вкладу, який минув з моменту укладення договору, в перший робочий день, наступний за датою оформлення договору, після 15:00 можна отримати нараховані проценти за вкладом.
Пунктом 6 договору встановлено, що якщо після закінчення строку вкладу вкладник не заявив банку про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк, зазначений у розділі "Дані по вкладу" цього договору. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника в банк. Новий строк вкладу починається із дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.
Пунктом 7 договорів передбачено, що у вкладника і у банка є право достроково розірвати даний договір, повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору.
Відповідно до п. 25 договору в разі порушення вкладником або Банком умов договору порушник несе відповідальність, передбачену діючим законодавством України.
Суди встановили, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення йому депозитного вкладу та нарахованих відсотків, однак йому було відмовлено в зв`язку з тим, що рахунки позивачем було відкрито в АР Крим, а банком було призупинено обслуговування клієнтів та подальшу діяльність українських банківських установ та їх відокремлених підрозділів АТ КБ "Приватбанк" на зазначеній території, відповідно до Постанови НБУ "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" від 06 травня 2014 року № 260.
Зазначене підтверджується копією заяви про повернення вкладів за договорами про надання банківських послуг від 02 квітня 2014 року; вимоги від 09 вересня 2014 року про повернення вкладу за договором про надання банківських послуг № SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року; вимоги від 09 вересня 2014 року про повернення вкладу за договором про надання банківських послуг № SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року.
У всіх вищевказаних вимогах, позивач просив ПАТ КБ "Приватбанк" повернути вклади (депозити) та сплатити нараховані проценти відповідно до вищезазначених договорів у безготівковій формі, перерахувавши їх на рахунок № НОМЕР_2 у ПАО "Альфа-Банк" (м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, адреса банку: 01001, вул. Десятинна, 4/6).
На вищезазначені вимоги позивачу були надіслані відповіді № 20.1.0.0.0/7-20140407/441 від 16 квітня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1951 від 19 вересня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1962 від 19 вересня 2014 року, № 20.1.0.0.0/7-20140918/1956 від 19 вересня 2014 року, № 20.1.0.0.0./7-20140918/1940 від 19 вересня 2014 року та № 20.1.0.0.0/7-20140918/1915 від 19 вересня 2014 року, у яких банк відмовляє у поверненні вкладу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (у незміненій частині) та апеляційної інстанції відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.