Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 279/2044/18
провадження № 61-4108св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Територіальна громада в особі виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Коростенського району Житомирської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Після смерті її батька спадщину фактично прийняла її мати та дружина спадкодавця - ОСОБА_4, однак остання не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_4 .
За життя, а саме 10 березня 1990 року, ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким вона заповіла їй все своє майно.
Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати факт прийняття її матір`ю ОСОБА_4 спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнати за нею право власності на спадкове майно у вигляді 2/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 вересня 2018 року у складі судді Шульги О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В частині вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, визнання права власності на 2/4 частини будинку АДРЕСА_1 відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини спірного житлового будинку в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, яка прийняла у передбачений законом строк спадщину та, враховуючи, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно у порядку спадкування.
Відмовляючи у задоволенні вимог про встановлення факту прийняття ОСОБА_4 спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, визнання права власності на 2/4 частини спірного житлового будинку,суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела вказаних позовних вимог.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду, ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не визначився з обсягом спадкового майна і не залучив до участі у справі ОСОБА_2, внаслідок чого ухвалив рішення про права та інтереси останньої, яка є спадкоємцем ОСОБА_5, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування ухваленого судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, позбавивши її права на частину спадкового майна за заповітом. Вказувала на те, що вона не заперечує проти прийняття ОСОБА_2 1/4 частини спадкового майна після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась.
Відповідно до заповіту від 10 березня 1990 року ОСОБА_4 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 належні їй на праві власності житловий будинок, сарай, що знаходиться у с. Ковалі Коростенського району Житомирської області, і все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належать на день смерті і на що вона за законом матиме право.
Після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу та видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_2 .
25 квітня 2018 року нотаріус відмовив ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав після смерті матері ОСОБА_4 на 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, посилаючись на те, що право власності на спірний будинок у визначеному законом порядку зареєстровано не було.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.