Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 754/7439/19
провадження № 61-9267 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року у складі судді Скрипки О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєва В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного банку України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 19 листопада 2007 року вона працювала у Національному банку України на різних посадах, а з 01 січня 2016 року на посаді економіста першої категорії відділу бухгалтерського контролю за операціями Національному банку України управління контролю, податків та складання звітності Департаменту бухгалтерського обліку.
Наказом Національного банку України від 22 січня 2019 № 292-к в управлінні контролю, податків та складання звітності Департаменту бухгалтерського обліку було скорочено чотири посади, у тому числі посаду економіста першої категорії.
04 лютого 2019 року її було попереджено про вивільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників. Наказом відповідача від 18 квітня 2019 року № 1257-к її було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Вказувала про те, що відповідачем при її звільненні не було прийнято до уваги положення статті 42 КЗпП України, а саме її переважне право на залишення на роботі як особи, яка має тривалий безперервний стаж роботи у Національному банку України.
При цьому, незважаючи на те, що у Національному банку України були наявні вакантні посади, які вона могла обіймати згідно зі своєю кваліфікацією та освітою, зокрема вакансії економістів, відповідач запропонував їй лише вакантні посади касира, чергової по поверху та кухонного працівника, від переведення на які вона відмовилася. Вважала своє звільнення незаконним та таким, що здійснено з порушенням трудового законодавства, так як їй не було запропоновано усі вакантні посади.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ Національного банку України від 18 квітня 2019 року № 1257-к про звільнення; поновити її на посаді економіста першої категорії відділу бухгалтерського контролю за операціями Національного банку України управління контролю, податків та складання звітності Департаменту бухгалтерського обліку Національного банку України з 19 квітня 2019 року; стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивачки відбулось із дотриманням положень трудового законодавства, оскільки у Національному банку України відбулись зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату, що призвели до вивільнення, у тому числі позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 були запропоновані згідно з її кваліфікацією та досвідом роботи усі наявні вакантні посади у відповідача, від переведення на які вона відмовилась. Відповідачем було надано належні та допустимі докази щодо наявності вакантних посад, у тому числі і економіста першої категорії, які не могли бути запропоновані позивачці, оскільки її кваліфікація не відповідала необхідним критеріям, що підтверджується копіями посадових інструкцій щодо вакантних посад.
Крім того, пунктом 1 наказу Національного банку України від 09 вересня 2014 року № 1634-к (зі змінами) передбачено, що усі вакантні посади у системі Національного банку України з 10 вересня 2014 року і пізніше підлягають також скороченню. У зв`язку з цим обґрунтованими є доводи відповідача про те, що усі посади, у тому числі економістів першої категорії, після переведення працівників, які їх обіймали, на інші посади, були одразу скорочені та не могли бути запропоновані позивачці.
Доводи позивачки про її переважне право на залишення на роботі як особи, яка має безперервний стаж роботи у Національному банку України, а саме 12 років, на увагу не заслуговують, оскільки сама по собі наявність такого стажу за відсутністю відповідної кваліфікації та продуктивності праці, що визначаються роботодавцем, не надає працівникові переважного права на залишення на роботі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 -залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач належним чином попередив позивачку про наступне звільнення у зв`язку із скороченням її посади, а також запропонував усі вакантні посада, на яких вона могла працювати з урахуванням її кваліфікації та досвіду роботи.
У Національному банку України було три тимчасово вакантні посади економіста першої категорії у Департаменті статистики та звітності, Департаменті інспекційних перевірок банків, Операційному департаменті. Проте ОСОБА_1 мала освіту за спеціальністю, яка не відповідала посадовим інструкціям вказаних посад. Крім того, позивачка обіймала посаду економіста першої категорії, яка була найнижчою за рівнем кваліфікації посадою у відділі бухгалтерського контролю за операціями Національного банку України, у неї були інші посадові обов`язки, ніж передбачено посадовими інструкціями зазначених посад. Отже, вищевказані вакантні посади не могли бути запропоновані позивачці унаслідок того, що її кваліфікація не відповідала необхідним критеріям, які наведені у відповідних посадових інструкціях.
Крім того, згідно з наказом Національного банку України від 09 вересня 2014 року № 1634-к усі посади, у тому числі економістів першої категорії, після переведення працівників, які їх обіймали, на інші посади, були одразу скорочені та не могли бути запропоновані позивачці.
Щодо наявних у Національному банку України тимчасово вільних посад економіста першої категорії Департаменту інспекційних перевірок банків, економіста першої категорії управління операційних та грошово-кредитних розрахунків Операційного департаменту, спеціаліста першої категорії відділу організації діловодства управління організації документування управлінської інформації Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України, то слід зазначити, що після скорочення вказані посади не виводилися зі штатного розпису виключно у зв`язку з тим, що вони зберігалися за конкретним працівником на період декретної відпустки, тобто не були вільними.
Відповідачем не порушено переважне право позивачки на залишення на роботі, так як сама по собі наявність тривалого стажу роботи за відсутністю відповідної кваліфікації та продуктивності праці, що визначаються роботодавцем, не надає працівникові переважного права на залишення на роботі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було запропоновано їй усі вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, тому її звільнення відбулось з порушенням положень трудового законодавства. Факт роботи працівника на посаді економіста першої категорії не є перешкодою для пропонування йому іншої посади, у тому числі вищої категорії, якщо працівник відповідає їй за кваліфікацією та стажем робот.
Доводи особи, яка подала відзив
У серпні 2020 року Національний банк України подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Звільнення позивачки відбулось згідно з положеннями трудового законодавства, їй було запропоновано усі вакантні посади, які відповідали її кваліфікації та досвіду роботи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 754/7439/19 з Деснянського районного суду м. Києва.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.