Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 686/15360/18
провадження № 61-4483св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2018 року у складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є одноособовим власником приміщення офісу, магазину та бару, загальною площею 301, 7 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 лютого 2018 року. Вказану нерухомість ним отримано у власність на підставі договору про поділ майна в натурі нежитлового приміщення від 18 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1423. Доступ до підвальних приміщень №№ І,ІІ,ІІІ,ІV,V, VІІ здійснюється через приміщення № VI площею 31,4 кв. м, яке перебуває у власності відповідача ОСОБА_2, вхід у приміщення VI із двору здійснюється через споруду зі сходами, яка відповідно до умов договору поділу нерухомого майна від 20 квітня 2017 року не перейшла у власність жодній зі сторін договору, оскільки є спорудою, що перебуває в загальному користуванні та через неї здійснюється доступ до усього підвального приміщення.
Посилаючись на те, що в результаті поділу зазначеного приміщення, утворилося декілька окремих об`єктів нерухомого майна, один з яких перебуває у його власності, а інша частина у власності відповідача, а в ході користування з`ясувалася необхідність у проведенні реконструкції приміщення № VII, шляхом облаштування окремого входу з метою забезпечення пожежної безпеки та безпосереднього доступу до належних йому підвальних приміщень, проте відповідач не надає свою згоду на проведення реконструкції зазначеного приміщення, чим обмежує його право власності, ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому в отриманні дозвільних документів в розробці проектної документації щодо реконструкції споруди із сходами, яка є складовою приміщення офісу, магазину та бару, розташованого по АДРЕСА_1, з влаштування окремого входу до приміщення № VII площею 32,2 кв. м її погодженні, проведенні реконструкції та введення в експлуатацію; усунути перешкоди у користуванні приміщеннями № І площею 13,7 кв. м, № ІІ площею 40,9 кв. м, № ІІІ площею 78,3 кв. м, які є складовими частинами приміщення офісу, магазину, бару, які розташовані за вказаною адресою, шляхом демонтажу приладів обліку електричної енергії, приладів обліку води, електромереж, водопроводів, які належать ОСОБА_2, та які розташовані у приміщеннях № І площею 13,7 кв. м, № ІІ площею 40,9 кв. м, № ІІІ площею 78,3 кв. м, які перебувають у його власності; усунути перешкоди у користуванні спорудою зі сходами, шляхом демонтажу вхідних дверей до вказаної споруди, з метою вільного проходу до реконструйованого приміщення № VII, площею 32,2 кв. м.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано достатніх та належних доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав на користування і володіння належним йому майном, а також здійснення відповідачем перешкод в отриманні дозвільних документів в розробці проектної документації щодо реконструкції споруди зі сходами, й взагалі початку реконструкції для проведення якої вимагається надання дозволу відповідачем.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2018 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що договір сервітуту укладений між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 втратив свою чинність під час укладення договору поділу майна, укладеного ОСОБА_2 із попереднім власником належних позивачу приміщень. Крім того, у документах, на підставі яких позивач набув право власності на нежитлові приміщення відсутні будь-які обмеження в користуванні та інформація щодо існування будь-яких сервітутів та необхідність їх дотримання. Отже позивачем було повно та всебічно обґрунтовано необхідність застосувати судовий захист його порушених прав, а також надано докази, які підтверджують наявність порушених прав, натомість судами його доводи, а також долучені докази враховано не було та незаконно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником Ѕ частини приміщення офісу, магазину та бару, площею 632 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, до складу якої входять приміщення №№ VI, VIII, IX, X, XI.
Власником іншої Ѕ частини приміщення офісу, магазину та бару, площею 634, 4 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1 була ОСОБА_3, зокрема власником приміщень у підвалі №№ I, II, III, IV, V, VII.
23 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про встановлення сервітуту, за яким сторони погодили, що задля задоволення їх потреб у проході до окремих приміщень, власниками яких вони є, встановлюється сервітут на право користування та проходу приміщеннями, які є у власності сторін.
Згідно пункту 2.1.1. вказаного договору ОСОБА_2 набуває право користування для проходу приміщеннями, що належать ОСОБА_3, №№ III, V та приміщенням сходової № І (щодо сходової встановлюється також сервітут, який полягає у праві обслуговувати, ремонтувати, розташовані у ній технічні мережі та засоби обліку).