Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 204/6285/15-ц
провадження № 61-6857св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідачі: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада, ОСОБА_2,
третя особа - Третя дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпровської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності права власності, встановлення факту набуття права власності в порядку спадкування за законом та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона є дружиною ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батькові її чоловіка - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу
від 18 лютого 1964 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної контори за реєстровим № 1-680, зареєстрованим у реєстровій книзі Дніпропетровського інвентаризаційного бюро 12 травня
1964 року під № 171-113, належало домоволодіння АДРЕСА_2 , що складалося з житлового будинку літ. А-1, який він за життя зніс, побудувавши новий житловий будинок літ. В-1, прибудову літ. В1-1 та господарські споруди.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_2, яку в установленому законом порядку прийняв ОСОБА_3, оскільки на дату відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем і фактично вступив в управління спадковим майном, однак належним чином не оформив свої спадкові права.
У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу на домоволодіння спадкодавцю. Рішенням Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 18 квітня 2011 року у справі № 2о-47-2011 встановлено факт належності ОСОБА_4 договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_2, посвідченого 18 лютого 1964 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної контори за реєстровим
№ 1-680, зареєстрованого у реєстровій книзі Дніпропетровського інвентаризаційного бюро 12 травня 1964 року під № 171-113.
Державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори за її заявою від 13 березня 2013 року про прийняття спадщини за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 164/2013 року. Постановою державного нотаріуса від 18 грудня
2014 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у звʼязку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.
Посилаючись на те, що вона як спадкоємець за заповітом у встановленому законом порядку прийняла спадщину, проте не може оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку, оскільки на домоволодіння відсутні правовстановлюючі документи, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
- встановитифакт належності ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на домоволодіння АДРЕСА_2, що складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, вбиральні літ. Ж, навісу літ. З, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І;
- встановити факт набуття ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_2, що складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, вбиральні літ. Ж, навісу
літ. З, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І;
- визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_2 , що складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, вбиральні літ. Ж, навісу
літ. З, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 18 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, права власності на домоволодіння АДРЕСА_3 , що складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І.
Встановлено факт набуття ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_3, що складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_3 , що складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 дійсно належало домоволодіння АДРЕСА_2, що встановлено рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 18 квітня 2011 року у справі № 2о-47-2011, яке набрало законної сили
29 квітня 2011 року. ОСОБА_4 за життя зніс старе домоволодіння АДРЕСА_2 та на його місці у період з 1974 року по
1990 рік збудував нове домоволодіння, яке складається з: житлового будинку літ. В-1, прибудови літ. В1-1, загальною площею 75,4 кв. м, житловою площею 54,3 кв. м; ганку літ. в, навісу, входу в підвал літ. Г, літньої кухні літ. Д, прибудови до літньої кухні літ. д, п/д Д підвалу, ганку літ. д-1, сараю літ. Е, гаражу літ. И, п/д И оглядової ями, сараю літ. К, споруд, огорожі № 1-11, І. Зважаючи на те, що законодавством, чинним на момент завершення будівництва спірного домоволодіння ОСОБА_4, зокрема до 05 серпня 1992 року, не було передбачено обовʼязку введення в експлуатацію приватних житлових будинків при оформленні права власності та установивши, що на дату смерті спадкодавця, ОСОБА_3 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, будучи зареєстрованим та проживаючи у зазначеному домоволодінні, суд вважав обгрунтованими вимоги позивача про встановлення факту набуття ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на домоволодіння АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, що склалося у тому числі зі спірного домоволодіння, яке ОСОБА_1, як його спадкоємець за заповітом, прийняла у встановленому законом порядку, звернувшись з відповідною заявою до державного нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Оскільки у звʼязку з відсутністю правовстановлюючого документа про належність спадкодавцеві права власності на домоволодіння позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину у позасудового порядку, суд дійшов висновку про обгрунтованість її позовних вимог про визнання за нею права власності на домоволодіння АДРЕСА_2, у порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 10 вересня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 146,09 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 вересня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що до набрання чинності ЦК України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", законодавство передбачало прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та певний порядок реєстрації права власності на житлові будинки. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у ДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року №12/5-126, оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 05 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок БТІ про технічний стан будинку. Зважаючи на те, що умовою переходу у порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, є набуття спадкодавцем права власності у встановленому законом порядку, тоді як у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження здійснення ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 за життя реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно, у тому числі докази введення спірного житлового будинку в експлуатацію, апеляційний суд дійшов висновку, що до складу спадкового майна після померлого ОСОБА_3, не могло увійти спірне домоволодіння, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду
від 05 березня 2019 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 вересня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що висновок апеляційного суду про те, що спірне домоволодіння як об`єкт нерухомого майно, не могло увійти до складу спадщини після померлого ОСОБА_3, оскільки за життя ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3, не вчинили жодних дій щодо введення в експлуатацію новозбудованого житлового будинку АДРЕСА_2, є помилковим. Так, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 13 червня 2012 року у справі
№ 6-54цс12, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається у порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у звʼязку зіздійсненням державної реєстрації права власності на нього у порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. У свою чергу, до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення", на законодавчому рівні не було закріплено обов`язку введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року. Відповідно до пункту 3.2. розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року не належать до самочинного будівництва. З огляду на наведене, висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_4 за життя не набув право власності на спірне домоволодіння, а тому його не міг успадкувати і його син - ОСОБА_3, суперечать зазначеним нормами матеріального права.
Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки її доводам про те, що за життя ОСОБА_3 намагався отримати правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння будівництво, яке він успадкував після смерті батька про, що свідчить його звернення у 2011 році до Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська із заявою про встановлення належності правовстановлюючого документу на домоволодіння спадкодавцю ОСОБА_4 та у 2011-2012 роках до Дніпропетровської міської ради про оформлення права власності на земельну ділянку за місцезнаходження домоволодіння. Оскільки за життя ОСОБА_3 у встановленому чинним законодавством порядку, не встиг оформити правовстановлюючі документи на спірне домоволодіння, що унеможливлює оформлення нею права власності на спадкове майно у позасудовому порядку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення її позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 1964 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної контори за реєстровим № 1-680, зареєстрованим у реєстровій книзі Дніпропетровського інвентаризаційного бюро 12 травня 1964 року під № 171-113, належало домоволодіння АДРЕСА_2 , що складалося з житлового будинку літ. А-1 та господарських споруд.
З акта про знесення житлового будинку від 04 грудня 2014 року, складеного за наслідками проведеної 24 листопада 2014 року технічної інвентаризації домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, убачається, що за життя ОСОБА_4 зніс житловий будинок літ. А-1, та на його місці до 05 серпня 1992 року побудував новий житловий будинок літ. В-1, прибудову літ. В1-1, вхід до підвалу літ. Г. літню кухню літ. Д, прибудову до літньої кухні літ. д, п/д Д підвал, сараї літ. Е, літ. К, гараж літ. И та відбулося будівництво тимчасових будівель: навісу літ. З, вбиральні літ. Ж, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 10 липня 2001 року за
№ 582/5773 (зі змінами та доповненнями) не належать до самочинного будівництва. Аналогічний за змістом висновок щодо дати будівництва спірного домоволодіння та неналежності його до самочинного будівництва, викладено у висновку з технічної інвентаризації від 23 вересня 2015 року.
Згідно зі звітом про проведення технічного обстеження на відповідність житлового будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству (2011 рік), складеним фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, житловий будинок (літ. В-1 згідно з технічним паспортом БТІ), прибудова
(літ. В1-1) та ганок (літ. в) літня кухня (літ. Д) та прибудова до літньої кухні (літ. д), сараї (літ. Е, К), лазня (літ. З), гараж (літ. И), вбиральня (літ. Ж), вхід в підвал
(літ. Г) мають необхідний запас міцності й характеристики, що забезпечують твердість і просторову стійкість. Реалізовані на будівлях конструктивні та архітектурно-планувальні рішення відповідають вимогам діючих нормативних документів, що дає підстави для висновку про відповідність стану конструкції вимогам категорії К-2, та про можливість їх подальшого використання за функціональним призначенням.