Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 320/7396/16-ц
провадження № 61-38488св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Мелітопольська державна нотаріальна контора,
третя особа: ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року у складі судді Горбачової Ю. В. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори, у якій просили визнати ОСОБА_1 спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без розгляду та прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори, в якій позивачка просила визнати її власником земельної ділянки площею 600,14 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала свої позовні вимоги.
Свої остаточні уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновою Н. В. За умовами цього договору ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 600,14 кв.м та сплатила за житловий будинок 25 250,00 грн.
ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку за вказаною адресою ще 22 червня 2000 року на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку площею 1062,0 кв.м.
Згодом, 05 травня 2005 року частину земельної ділянки площею 461,92 кв.м ОСОБА_4 подарував їй. Таким чином, у власності ОСОБА_4 залишилось 600,14 кв.м земельної ділянки.
На момент укладання договору купівлі-продажу будинку нотаріус не витребувала усі необхідні документи, передбачені статтею 55 Закону України "Про нотаріат", пунктами 60-64 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Згідно з пунктом 1 цього договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 оплатила продавцеві лише вартість будинку. Вартість земельної ділянки не оплачувалась. Предметом будь-якої іншої цивільно-правової угоди земельна ділянка, на якій розташований будинок не була.
За наведених обставин право власності, оренди чи користування до набувача будинку ОСОБА_2 не переходило. Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу будинку, договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладався. Будь-яких інших правочинів, щодо земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, між сторонами укладено не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
ОСОБА_2 у 2011 році звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, про визнання дійсним правочину щодо купівлі-продажу земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку, тобто з 10 листопада 2006 року. 20 листопада 2012 року рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області було задоволено позов ОСОБА_2 про визнання дійсним правочину щодо купівлі продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу будинку, тобто з 10 листопада 2006 року. Право власності на земельну ділянку було вирішено з померлим власником, її батьком та застосовано закон, який не підлягає застосуванню. Її права спадкоємця порушено, у зв`язку з чим вона звернулась з цим позовом до суду.
Звертаючись до суду з позовом про визнання її спадкоємцем, вона посилається на ті обставини та докази, згідно яких земельна ділянка не перейшла у власність до ОСОБА_2, а входить до складу спадщини після смерті її батька.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського районного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право власності на земельну ділянку, площею 600 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, яке виникло на підставі рішення суду, яке набрало законної сили і ніким не скасоване.
Також, відмовляючи за безпідставністю у позові, суд першої інстанції зауважив, що позивач фактично оспорювала право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, але з незрозумілих причин звертається з цим позовом до Мелітопольської міської державної нотаріальної контори.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Горбачова Ю. В. безпідставно відмовила у її заяві про відвід судді.
Також у касаційні скарзі заявник посилається на те, що справу розглянуто судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, зокрема, що судами порушені норми матеріального права, оскільки спірна земельна ділянка не була предметом договору купівлі-продажу, а отже, увійшла до складу спадкового майна, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_4 . Право його власності на землю припинилося вже після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі судового рішенням у справі № 2-421/2012, яким незаконно землю було передано у власність ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 і суд в іншій справі з порушенням норм матеріального права визнав за нею право власності на спадкову землю, застосувавши статтю 377 ЦК України до спірних правовідносин, дія якої набула чинності пізніше ніж укладений був договір-купівлі продажу будинку.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 10 листопада 2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновою Н. В. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 600,14 кв.м.