Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 295/11078/14
провадження № 61-39588св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2017 року у складі судді Семенцової Л. М. та постанову апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 рокуу складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Позов мотивований тим, що 27 листопада 2006 року між ним та відповідачем було укладено договір невідновлювальної кредитної лінії №288/58-006 та позичальнику надано кредит у сумі 30 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 26 листопада 2021 року. Відповідно до укладених додаткових угод 13 квітня 2007 року ліміт збільшено до 40000,00 дол. США, 16 травня 2008 року- ліміт збільшено до 70 000,00 дол. США, а 21 жовтня 2008 року відсоткову ставку встановлено на рівні 15,00 % річних. 22 травня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 4, за умовами якої основний борг станом на 22 травня 2009 року становить 63 006,35 дол. США. 05 листопада 2010 року змінено графік погашення. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
З урахуванням уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та відсотками у загальному розмірі 88 484,10 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, 57 332,78 грн. пені та судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 2311 142,70 грн, 2000,00 грн пені та 3654,00 грн судового збору, а всього 2 316 796,70 грн.
У задоволені решти вимог позову відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, щовідповідно до погоджених сторонами умов договору відповідачу слід повернути отримані кредитні кошти та інші нарахування. Зменшуючи стягнення пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача тяжкий матеріальний стан, що підтверджується перебуванням на її утриманні сина ОСОБА_3, який є інвалідом з дитинства ІІ групи. Тому враховуючи значний розмір пені, суд дійшов висновку, що розмір пені необхідно обмежити сумою в 2 000,00 грн, яка є достатньою для забезпечення задоволення інтересів позивача і водночас не порушить баланс між його інтересами та інтересами позичальника.
Короткий зміст вимог наведених у касаційних скаргах
У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Житомирської області від 13 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що сторони встановили строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 26 листопада 2021 року. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом (прострочена заборгованість), останні оплати по кредитному договору ОСОБА_1 здійснила 11 листопада 2010 року у сумі 171,88 доларів США. Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14. Банк звернувся до суду з позовом 15 липня 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Проте, суди не застосували наслідки спливу позовної давності та не перевірили доводи з цього приводу.
Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи ОСОБА_1 з приводу отримання нею грошових коштів в розмірі зазначеному позивачем, у зв`язку з чим наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати належним доказом наявності заборгованості по кредитному договору.
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників до Верховного Суду не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року зупинено виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У жовтні 2018 року матеріали цивільної справи № 295/11078/14-ц надійшли до Верховного Суду та 16 квітня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Судами встановлено, що 27 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 288/58-006 щодо надання кредиту в сумі 30 000,00 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00 % на рік та кінцевим терміном повернення до 26 листопада 2021 року. Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, а також провести інші платежі в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.
Згідно додаткових угод № 1, № 3, № 4 та № 5 ліміт збільшено до 70 000,00 дол. США, відсоткову ставку встановлено на рівні 15,00 % річних, погоджено, що основний борг станом на 22 травня 2009 року становить 63 006,35 дол. США, а також змінено графік погашення заборгованості.
У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати коштів в рахунок погашення боргу за кредитним договором та процентів за користування кредитом станом на 13 січня 2015 року заборгованість становить 88 484,10 дол. США, яка складається з: 59 533,47 дол. США - заборгованості за кредитом, 28 950,63 дол США - заборгованості за відсотками, 4 826,64 дол. (57 332,78 грн.) - пені.
З висновку експерта від 18 лютого 2016 року № 1/1247 вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у договорі про надання невідновлюваної кредитної лінії № 288/58-006 від 27 листопада 2006 року та додаткових угодах № 1 від 13 квітня 2007 року, № 2 від 20 червня 2007 року, № 3 від 16 травня 2008 року, № 4 від 22 травня 2009 року, № 5 від 05 листопада 2010 року до вказаного договору виконані ОСОБА_1 . Підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки платника ОСОБА_1 від 21 травня 2009 року, від 09 жовтня 2009 року виконані нею, а в заявах від 12 травня 2009 року, від 10 серпня 2009 року, від 10 вересня 2009 року, 10 листопада 2009 року, 10 грудня 2009 року, від 10 березня 2010 року виконані не нею, а іншою особою.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.