Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 127/26512/16-ц
провадження № 61-47768св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня 2013 року визнано недійсними прилюдні торги з реалізації належного їй житлового будинку по АДРЕСА_1, скасовано протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 05 березня 2013 року та скасовано акт про проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 12 березня 2013 року.
У 2016 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_6 на підставі проведених прилюдних торгів отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок.
Позивач подала позовну заяву про застосування наслідків недійсності правочину.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 жовтня 2016 року скасовано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, видане ОСОБА_6 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. 13 березня 2013 року та скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О. М. про державну реєстрацію за ОСОБА_6 приватної власності на житловий будинок.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року.
Просила витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок літ. "А" з прибудовою, загальною площею 54,2 кв. м., житловою площею 36,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року позов задоволено.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 житловий будинок, площею 54, 2 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_6 не мала правових підстав відчужувати житловий будинок шляхом укладення договору купівлі - продажу, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, позивач має право витребувати у відповідача житловий будинок, так як вибуття майна з володіння особи шляхом продажу з прилюдних торгів є примусовою формую реалізації майна (таким, що здійснено без згоди власника).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 - Івачковського В. В. задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що житловий будинок АДРЕСА_1, придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року, відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки спірне майно не було втрачено позивачем, а було арештовано в межах виконавчого провадження, а тому спірне майно у порядку реституції підлягає поверненню продавцю, яким позивач не є.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5, у якій просить постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції помилково застосовано норму матеріального права, яка не підлягає застосуванню до даних правовідносин (частина друга статті 388 ЦК України) і скасував судове рішення, яке відповідає закону. Спірне майно вибуло з володіння власника поза її волею. Відповідач придбав майно за відплатним договором у ОСОБА_6 - переможця прилюдних торгів, яка не мала права на відчуження майна, оскільки рішенням суду від 18 жовтня 2013 року правочин визнано недійсним. Суддя Стадник І. М. приймав участь у розгляді справи раніше, а тому його участь була недопустима.
Аргументи інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову Вінницького апеляційного суду залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що спірне майно не було втрачено ОСОБА_1, а було арештовано в межах виконавчого провадження, отже в порядку реституції не підлягає поверненню позивачу. Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, не змінює статус особи, яка придбала майно з прилюдних торгів як добросовісний набувач, у якого майно не може бути витребувано за будь-яких умов.
У січні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову Вінницького апеляційного суду залишити без змін.
Відзив до касаційної скарги мотивований тим, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскільки спірний будинок не може вважатися таким, що вибув з володіння боржника поза його волею, то витребування з чужого незаконного володіння неможливо.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу № 127/26512/16-ц з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - Чернілевської Р. В. про зупинення постанови Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року відмовлено.
У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
15 квітня 2020 року справа була передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року продовжено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5, на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 жовтня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" (позикодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 10/102007/840-КВ/56, за умовами якого позичальник отримала в кредит кошти в сумі 63 300 доларів США. Цільове призначення кредиту - проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 09 жовтня 2007 року, укладеному між позичальником та ОСОБА_7, згідно з яким позичальник придбає у власність нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
З метою забезпечення позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник укладала з банком договір іпотеки: житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 54,2 кв.м.