ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/7733/16
адміністративне провадження № К/9901/23680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №804/7733/16
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області
про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини доходів, середнього заробітку час затримки розрахунку при звільненні,
за касаційною скаргою Васильківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Єфанової О.В.)
і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Семененка Я.В., суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2016 року звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області (далі - "Управління"), в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача:
- середній заробіток за затримку остаточного розрахунку при звільненні з виплати вихідної допомоги за період з 16 квітня 2016 року до 28 жовтня 2016 року в розмірі: 14303,80 грн відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України");
- компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати" за затримку виплати середнього заробітку в сумі: 1979,82 грн;
- незаконно утриману в серпні 2011 року заробітну плату в сумі: 308,49 грн;
- компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати" за затримку виплати незаконно утриманої в серпні 2011 року заробітної плати в сумі: 252,38 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскільки відповідач виконав постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №804/8120/15 лише 28 жовтня 2016 року, то позивачу має бути виплачений середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2016 року до 28 жовтня 2016 року. Крім того, позивач вважає, що у порушення вимог статті 127 КЗпП України відповідач безпідставно утримав з ОСОБА_1 частину заробітної плати в сумі: 308,49 грн у серпні 2011 року, що підтверджується листом відповідача №4330/08/37 від 16 вересня 2015 року.
Водночас, враховуючи, що позивачу не було вчасно виплачено частину його доходів у виді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заробітної плати, незаконно утриманої з нього у 2011 році, ОСОБА_1 вважає, що Управління зобов`язане виплатити йому також відповідні суми компенсації згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2017 року позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Управління щодо утримання з позивача у серпні 2011 році заробітної плати в сумі: 308,49 грн і стягнув цю суму заробітної плати на користь ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Судове рішення в частині задоволених позовних вимог обґрунтоване тим, що зайво виплачені кошти можуть бути повернуті роботодавцю лише у випадках, визначених статтею 127 КЗпП України і статтею 1215 Цивільного кодексу України, серед яких і лічильна помилка. Однак наявності випадків, визначених цими нормами, суд не встановив, водночас зазначивши, що допущена Управлінням помилка під час розрахунку індексації не є лічильною, а тому кошти в сумі: 308,49 грн не підлягали утриманню з позивача відповідно до статті 127 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції вказав, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №804/8120/15 суд вже визначив період, за який стягнуто середній заробіток за час затримки виплати позивачу вихідної допомоги. Стосовно позовних вимог про зобов`язання виплатити компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати", то суд зазначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнений не є доходом у розумінні цього Закону, оскільки є відповідальністю за затримку розрахунку при звільненні, що має разовий характер. Щодо вимог про виплату компенсації втрати доходів позивача у зв`язку із незаконним утриманням з нього у 2011 році 308,49 грн заробітної плати, то суд встановив, що ця сума була виплачена ОСОБА_1, однак в подальшому утримана, а тому Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати" (який передбачає компенсацію за порушення строків виплати) у такому випадку не застосовується.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції сторони оскаржили її в апеляційному порядку: відповідач - у частині задоволених позовних вимог, а позивач - у частині відмови у задоволенні позовних вимог про відмову у зобов`язанні Управління виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 квітня до 28 жовтня 2016 року і про зобов`язання відповідача виплатити позивачу заробітну плату в сумі: 308,49 грн (оскільки суд застосував спосіб захисту шляхом стягнення вказаної суми, а не зобов`язання її виплатити позивачеві).
Відтак, переглядаючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року в межах апеляційних скарг на підставі статті 195 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 червня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Управління виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку остаточного розрахунку при звільненні з виплати вихідної допомоги і прийняв у цій частині нову постанову, якою стягнув з Управління на користь позивача середній заробіток за затримку остаточного розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2016 року до 28 жовтня 2016 року в розмірі: 14303,80 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов у вказаній частині, суд апеляційної інстанції вказав на те, що суд першої інстанції правильно послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року №21-1765а15 ("<…> Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України <…>"), проте неправильно її застосував у спірних правовідносинах. Так, у справі №804/8120/15 було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні за період з 8 червня 2015 року до 15 квітня 2016 року. Натомість вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки здійснення такого розрахунку за період з 16 квітня 2016 року до 28 жовтня 2016 року не були предметом розгляду справи №804/8120/15, а є предметом розгляду цієї справи (№804/7733/16). Враховуючи викладене, зокрема вказану правову позицію Верховного Суду України, а також те, що вихідну допомогу було виплачено позивачу лише 28 жовтня 2016 року, суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2016 року до 28 жовтня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Васильківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, вказуючи на порушення судами норм права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №804/8120/15 вже розглянуто питання стягнення з Управління середнього заробітку за час затримки виплати позивачу вихідної допомоги і встановлено конкретний період і суму середнього заробітку, яку належало виплатити ОСОБА_1 за затримку остаточного розрахунку при звільненні. Таку виплату було здійснено 28 жовтня 2016 року, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні необхідно відмовити.
Крім того, зазначає, що оскільки проведений перерахунок індексації заробітної плати у 2011 році не є лічильною помилкою у розумінні статті 127 КЗпП України, то позовні вимоги в цій частині не можуть бути задоволені. Також вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення коштів.
Окрім іншого, відповідач у касаційній скарзі просить допустити поворот виконання рішення.
У запереченні на касаційну скаргу позивач погоджується з мотивами, викладеними в оскаржуваних судових рішеннях в частині задоволених позовних вимог і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а у повороті виконання судового рішення відмовити.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №44-0 від 5 липня 2010 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу з призначення пенсій, як такий, що пройшов за конкурсом.
5 червня 2015 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу з призначення пенсій за власним бажанням за частиною третьою статті 38 КЗпП України (наказ від 5 червня 2015 року №20-ОС).
3 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління в якому, з урахуванням уточнень, зокрема, просив:
- визнати незаконними дії Управління щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України і стягнути з відповідача вихідну допомогу в розмірі: 6944,37 грн;
- стягнути з Управління на користь позивача середній заробіток за затримку остаточного розрахунку за період з 8 червня 2015 року до 15 квітня 2016 року в розмірі: 25997,49 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №804/8120/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року (у касаційному порядку не оскаржувалася), частково задоволено позов ОСОБА_1 до Управління про стягнення вихідної допомоги при звільненні й середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема:
- визнано незаконними дії Управління в частині ненарахування і невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 у розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України;
- стягнуто з Управління на користь позивача вихідну допомогу в розмірі: 6677,58 грн;
- стягнуто з Управління на користь позивача середній заробіток за затримку остаточного розрахунку за період з 8 червня 2015 року до 15 квітня 2016 року в розмірі: 22979,36 грн.
Сторонами не заперечується той факт, що судове рішення у справі №804/8120/15 відповідач виконав у повному обсязі 28 жовтня 2016 року.
За таких обставин позивач вважає, що відповідач, зокрема, зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2016 року до 28 жовтня 2016 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.