Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 752/21791/14-к
провадження № 51-1618 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Яворського Б.І.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Яворського Б.І. на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12014100010003876 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 02 лютого 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 24 серпня 2014 року по 01 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що під час конфлікту , який відбувся 14 травня 2014 року у м. Києві біля станції метро "Васильківська" при вживанні алкогольних напоїв спільно з ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_1 виник умисел на позбавлення ОСОБА_2 життя. Реалізуючи цей умисел засуджений переніс потерпілу до лісосмуги, де наніс удари каменем по голові, а після цього, знайшовши на землі дріт, почав душити ним ОСОБА_2 . Смерть потерпілої настала від механічної асфіксії.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 суперечать фактичним обставинам справи, ґрунтуються на недопустимих доказах:
- протоколах, виготовлених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що були проведені без ухвал слідчого судді з порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвали про проведення цих НСРД усупереч ст. 290 КПК України не були відкриті стороні захисту;
- протоколі проведення слідчого експерименту із підозрюваним, додатки до якого не відповідають вимогам ст. 105 КПК України.
Суд апеляційної інстанції належним чином цих доводів не перевірив та невмотивовано дійшов висновку про визнання наведених доказів допустимими. Крім того, неналежно перевірив твердження сторони захисту про здійснення тиску на обвинуваченого під час досудового слідства, при цьому фактично оскаржує затримання обвинуваченого.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник та засуджений у суді касаційної інстанції підтримали скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
Доводи захисника щодо неповноти судового розгляду, незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на положення як ст. 438, так і ст. 433 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається із вироку, місцевий суд у відповідності до вказаних вимог закону оцінив кожний доказ у справі з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому, суд вказав чому бере до уваги одні докази та надає їм перевагу, а інші - відкидає.
Переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою захисника, суд апеляційної інстанції із дотриманням положень ст. 404 КПК України, у межах своїх повноважень, належним чином перевірив викладені в них аргументи, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, навів в ухвалі відповідно до вимог ст. 370, ст. 419 КПК України докладні мотиви на спростування доводів апеляційної скарги, так само зазначив підстави, з яких скаргу визнано необґрунтованою, а відтак касаційні доводи захисника в цій частині є безпідставними.
У касаційній скарзі захисник посилається на порушення вимог ст. 290 КПК України внаслідок того, що стороні захисту не були відкриті ухвали слідчого судді про проведення НСРД.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, такі ж доводи були наведені й в апеляційній скарзі захисника. Апеляційний суд, спростовуючи ці доводи, послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, що на думку суду касаційної інстанції відповідає судовій практиці. Так, згідно правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к), процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.