Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 199/330/18
Провадження№ 51-1647 км 20
ВерховнийСуд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого- КравченкаС.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
присекретарі ІгнатенкуЮ.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженої ОСОБА_1,
захисників: Мироненко І.О.,
Мироненка В.В.
розглянув у судовомузасіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017040630003088 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в м. Нікополь, Дніпропетровської області, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
за касаційними скаргами захисників Мироненко І.О. та Мироненка В.В. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 5 березня 2020 року щодо ОСОБА_1,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Також зазначено, що у разі несплати штрафу та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд, у відповідності до ч. 5 ст. 53 КК України, замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян або виправними роботами один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
Цивільний позов задоволено в повному обсязі і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2070,46 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди у розмірі 5000, 00 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 5 березня 2020 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона 17 березня 2017 року, приблизно о 14 год. 05 хв., біля будівлі Дніпропетровської міської державної лікарні ветеринарної медицини, по вул. Саперній, 34 в м. Дніпро, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, спричинила потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які її подали
У касаційних скаргах, які фактично є аналогічними за змістом, захисники Мироненко І.О. та Мироненко В.В. просять скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначають, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення було розпочато за відсутності письмової заяви потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення. Окрім цього, місцевим судом не дотримано вимог закону при призначенні остаточного покарання. Вважають, що при апеляційному розгляді, судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не було винесено письмової ухвали про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду, сторону захисту було позбавлено права на складення заперечення на апеляційну скаргу прокурора у визначений строк, учасникам не було розʼяснено права на відвід та повідомлення про права та обовʼязки. Вважають, що суд порушив вимоги закону, розглянувши справу за відсутності обвинуваченої ОСОБА_1 за наявності клопотання сторони захисту про відкладення апеляційного розгляду. Захиснику Мироненко І.О. вчасно не було надано копію технічного запису судового засідання за її клопотанням, а оголошення повного тексту ухвали відбулось пізніше, визначеного у резолютивній частині, часу.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Мироненко І.О. підтримала подану нею в інтересах засудженої ОСОБА_1 касаційну скаргу, а також касаційну скаргу захисника Мироненка В.В., просила скасувати вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду, і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Захисник Мироненко В.В. просив задовольнити вимоги касаційних скарг в повному обсязі. Зазначав, що судом першої та апеляційної інстанції допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права, тому судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Засуджена ОСОБА_1 підтримала доводи поданих захисниками касаційних скарг.
Прокурор Чабанюк Т.В. у засіданні суду касаційної інстанції підтримала частково касаційні скарги захисників - в частині істотного порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом при розгляді справи без участі обвинуваченої, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
За змістом норм ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Щодо початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення
Відповідно до ч.1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених, серед інших, статтею 125 КК України.
Статтею 478 КПК України закріплено норму, за якою потерпілий має право подати до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення.
Згідно приписів ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 28 листопада 2017 року заяву потерпілої ОСОБА_2 про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а саме, спричинення тілесних ушкоджень, було прийнято дільничим поліції ВП ГУНП в Дніпропетровській області та зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, та складено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 листопада 2017 року (Т.1, а.к.п. 96, 97). Відповідні відомості в ЄРДР за №12017040630003088 з правовою кваліфікацією дій за ч. 2 ст. 125 КК України були внесені 29 листопада 2017 року (Т.1, а.к.п. 95). Крім того, 29 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до слідчого СО АНД ВП із заявою про залучення її до провадження як потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду від обвинувачення щодо ОСОБА_1 не відмовлялась. Зазначене волевиявлення потерпілої ОСОБА_2 варто розцінювати проявом її волі до притягнення винного до кримінальної відповідальності та як відсутність процесуальних перешкод для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Тому доводи касаційної скарги захисників в цій частині, суд вважає необґрунтованими.
Щодо доводів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання
Не можна погодитися з доводами касаційних скарг щодо порушення судом вимог п.2 ч.4 ст. 374 КПКУкраїни та ч. 5 ст. 53 КК України щодо призначеного остаточного покарання.
Відповідні доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином їх перевірив, та надав обґрунтовану відповідь.
Щодо визначення судом покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.