Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 648/938/14-ц
провадження № 61-5196ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на заочне рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 квітня 2014 року у складі судді Сімчук С. Б. та постанову Херсонського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Вейтас І. В., Радченко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 березня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 25 листопада 2008 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (далі - АКБ "Форум") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0044/08/79/CLNv, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 20 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення коштів у строк до 23 листопада 2018 року та сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами. Кошти були видані ОСОБА_1 готівкою через касу банку, на підставі поданих позичальником заяв від 25 листопада та 23 грудня 2008 року.
Виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором поруки від 25 листопада 2008 року № 0044/08/79/CLNv укладеним з поручителем ОСОБА_3 .
Оскільки позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував станом на 20 лютого 2014 року виникла заборгованість за договором у загальному розмірі 31 361,50 дол. США, з яких заборгованість за кредитом становить 19 998,78 дол. США; за процентами 11 362,72 дол. США та пеня в розмірі 11 371,65 грн, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 25 квітня 2014 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором № 0044/08/79/CLNv від 25 листопада 2008 року у розмірі 31 361,50 дол. США та пеню в розмірі 11 371,65 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, допустив заборгованість за процентами за користування кредитом, а тому ця заборгованість підлягає стягненню у солідарному поряду із боржника та поручителя у повному обсязі.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 подали касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц, та в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 564/2199/15-ц. Позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості, яка виникла у грудні 2010 року, проте позов заявлено в березні 2014 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У червні 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому в яких вказувало, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року за касаційною скаргою
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження у справі за позовом ПАТ "Банк Форум", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу витребувано з Білозерського районного суду Херсонської області.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року справу № 648/938/14, призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що 25 листопада 2008 року між АКБ "Форум", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0044/08/79/CLNv, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 20 000,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення коштів у строк до 23 листопада 2018 року та сплатою 17 % річних за користування кредитними коштами.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 листопада 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 0044/08/79/CLNv, відповідно до якого остання взяла на себе солідарну відповідальність з позичальником за виконання зобов`язань за кредитним договором.
Пунктом 3.1, 4.1 цього договору визначено, що у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають як солідарні боржники.
Порука припиняється припиненням зобов`язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом року від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явить вимогу до поручителя; в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Із розрахунку заборгованості судом першої інстанції встановлено, що станом на 20 лютого 2014 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 31 361,50 дол. США, з яких заборгованість за кредитом становить 19 998,78 дол. США; за процентами 11 362,72 дол. США та пеня у розмірі 11 371,65 грн.
Згідно пункту 5.3 договору сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язання по поверненню суми кредиту, сплати процентів, інших зобов`язань, передбачених пунктом 3.3 цього договору є умовами при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього, банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному цим договором.
Встановлено, що 20 вересня 2013 року банк направив відповідачам лист - вимогу про дострокове повернення у повному обсязі суми заборгованості за кредитним договором у 30-денний термін, яка отримана останніми 25 вересня 2013 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У справі, яка переглядається, строк кредитного договору встановлений сторонами до 23 листопада 2018 року, однак 20 вересня 2013 року банк надіслав відповідачу вимогу про повернення протягом тридцяти днів усієї суми кредитної заборгованості, яка була отримана відповідачами 25 вересня 2013 року, що свідчить про зміну банком строку виконання зобов`язання з 23 листопада 2018 року на 20 вересня 2013 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ним розраховано заборгованість станом на 20 лютого 2014 року, а строк дії кредитного договору сторонами узгоджено до 20 вересня 2013 року. Тобто, позивачем розраховано проценти та пеню за кредитом поза межами дії кредитного договору.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.