Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 409/2915/18
провадження № 61-21227св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум
за касаційною скаргою Гаспарянца Дмитра Михайловича як представника ОСОБА_1 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 липня 2019 року у складі судді Третяка О. Г. та постанову Луганського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Дронської І. О., Єрмакова Ю. В., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" заробітну плату за червень 2016 року в сумі 2 713,58 грн, за квітень 2017 року - 1 537,44 грн, за травень 2017 року - 3 416,53 грн, за червень 2017 року - 3 416,53 грн, за липень 2017 року - 1 879,09 грн, за час щорічної відпустки за період з 04 квітня 2017 року до 18 квітня 2017 року в сумі 2 325,75 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2 697 грн, оплату перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в сумі 1 281,20 грн, майнову шкоду за неотриману допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 7 430,96 грн, вихідну допомогу в сумі 5 124 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати: за червень 2016 року в сумі 881,91 грн, за квітень 2017 року - 276,74 грн, за травень 2017 року - 563,73 грн, за червень 2017 року - 502,23 грн, за липень 2017 року - 270,59 грн, за час щорічної відпустки за період з 04 квітня 2017 року до 18 квітня 2017 року в сумі 444,22 грн; компенсацію втрати частини матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 515,13 грн, компенсацію втрати частини оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в сумі 230,62 грн, компенсацію втрати частини вихідної допомоги в сумі 73 786 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати всіх належних йому сум з 18 липня 2017 року по день фактичного розрахунку, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 20 листопада 2007 року він був прийнятий на роботу до Луганської дирекції залізничних перевезень Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - ДП "Донецька залізниця") на посаду інженера 1 категорії, на якій пропрацював до 31 грудня 2013 року та був звільнений у зв`язку з переведенням до відокремленого підрозділу "Станція Луганськ" ДП "Донецька залізниця", де з 01 січня 2014 року працював на посаді юрисконсульта 2 категорії.
У зв`язку з реорганізацією відокремленого підрозділу станції Луганськ ДП "Донецька залізниця" шляхом злиття у виробничий підрозділ "Станція Луганськ" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з 22 червня 2016 року ОСОБА_1 почав працювати у складі ПАТ "Українська залізниця".
Наказом структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" від 16 березня 2017 року № 58 - ДН "Про встановлення простою" у зв`язку з перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування, з 00 год 20 березня 2017 року, зокрема для працівників виробничого підрозділу "Станція Луганськ" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця", встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, та зобов`язано їх на час простою приходити на свої робочі місця згідно з графіком роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку і наприкінці робочого дня у "Журналі обліку
приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої", а оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки.
15 травня 2017 року позивача повідомлено про скорочення його посади з 17 липня 2017 року із виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку при звільненні та запропоновано вакантні посади, від яких ОСОБА_1 відмовився.
17 липня 2017 року позивача звільнено у зв`язку із скороченням штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, однак виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, у день звільнення здійснена не була.
Позивач указував, що відповідач протиправно не виконав свій обов`язок щодо виплати йому заробітної плати за червень 2016 року, а також за квітень, травень, червень та липень 2017 року; виплати заробітної плати за час щорічної відпустки з 04 до 18 квітня 2017 року та матеріальної допомоги на оздоровлення; оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності позивача; виплати вихідної допомоги у зв`язку зі скороченням штату.
Крім того, позивач зазначав, що у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати відповідач повинен нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білокуракинський районний суд Луганської області рішенням від 22 липня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з квітня до липня 2017 року в розмірі 12 645,00 грн. Зобов`язав АТ "Українська залізниця" утримати з цієї суми податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовив. Допустив негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач підтвердив наявність заборгованості із виплати заробітної плати за період з квітня по липень 2017 року в розмірі 12 645,00 грн, у тому числі: за квітень 5 394 (2/3 - 3 596) грн, травень 5 394 (2/3 - 3 596) грн, червень 5 394 (2/3 - 3 596) грн, липень 1 857 грн (за 16 днів).
Відповідно до науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ "Укрзалізниця" засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, не підконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку та м. Луганську. Зазначений висновок є належним та допустимим доказом і підтверджує відсутність вини відповідача у непроведені своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Луганський апеляційний суд постановою від 30 жовтня 2019 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 липня 2019 року в оскаржуваній частині скасував та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення заробітної плати за червень 2016 року в сумі 2 713,58 грн, за квітень 2017 року в сумі 1 537,44 грн, за травень 2017 року в сумі 3 416,53 грн, за червень 2017 року в сумі 3 416,53 грн, за липень 2017 року в сумі 1 879,09 грн; за час щорічної відпустки за період з 04 квітня 2017 року до 18 квітня 2017 року в сумі 2 325,75 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 2 697 грн, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності в сумі 1 281,20 грн, майнової шкоди за неотриману допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 7 430,96 грн, вихідної допомоги в сумі 5 124 грн, компенсації втрати частини заробітної плати: за червень 2016 року в сум 881,91 грн, за квітень 2017 року в сумі 276,74 грн, за травень 2017 року в сумі 563,73 грн, за червень 2017 року в сумі 502,23 грн, за липень 2017 року в сумі 270,59 грн, за час щорічної відпустки за період з 04 квітня 2017 року до 18 квітня 2017 року в сумі 444,22 грн; компенсації втрати частини матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 515,13 грн, компенсації втрати частини оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у сумі 230,62 грн, компенсації втрати частини вихідної допомоги в сумі 737,86 грн, середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх належних ОСОБА_1 сум з 18 липня 2017 року по день фактичного розрахунку, з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством, відмовив.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що ПАТ "Українська залізниця" є неналежним відповідачем у справі, оскільки всі обов`язки як роботодавця щодо виплати належних позивачу виплат на день звільнення має нести ДП "Донецька залізниця". Між ДП "Донецька залізниця" та ПАТ "Українська залізниця" відсутній акт на підтвердження переходу від ДП "Донецька залізниця" до
статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" всіх прав, активів, зобов`язань і боргів.
Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати за період з квітня до липня 2017 року в сумі 12 645,00 грн в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 22 листопада 2019 року до Верховного Суду, адвокат Гаспарянц Д. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року та рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 липня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, у решті рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що він не погоджується з постановою апеляційного суду та рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У зв`язку з реорганізацією відокремленого підрозділу "Станції Луганськ" ДП "Донецька залізниця" шляхом злиття у виробничий підрозділ "Станція Луганськ" структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з 22 червня 2016 року ОСОБА_1 почав працювати у складі ПАТ "Українська залізниця", про що міститься запис в його трудовій книжці (записи № 15 та № 16), а не продовжував перебувати у трудових правовідносинах з ДП "Донецька залізниця".