1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 202/5528/14-ц

провадження № 61-35009св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - адвокатом Круглим Вячеславом Вікторовичем, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року у складі суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,


ВСТАНОВИВ:


08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".


Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.


За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.


Описова частина


Короткий зміст позовних вимог


У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради про визнання договору недійсним, витребування майна, виселення, скасування рішення про реєстрацію права власності, поновлення реєстрації та стягнення моральної шкоди.


Позовна заява мотивована тим, що 08 травня 2003 року за участі ОСОБА_1 у м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ним були отримані численні травми. Позивач був доставлений в обласну клінічну лікарню імені Мечнікова, де знаходився на лікуванні та обстеженні в період з 08 травня 2003 року по 07 вересня 2003 року. Після цього його було переведено до відділення лор-онко Обласної клінічної лікарні.


09 жовтня 2003 року його дружина - ОСОБА_5 разом зі своєю сестрою ОСОБА_2 та нотаріусом прийшли до його палати та попросили поставити свій підпис на документах, необхідних начебто для лікування, які він підписав.


Проте, як з`ясувалось пізніше, таким чином був укладений договір купівлі-продажу належної йому квартири АДРЕСА_1 . Власником житлового приміщення стала ОСОБА_6


30 жовтня 2004 року на підставі договору міни новими співвласниками стали ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .



Позивач зазначав, що 30 вересня 2003 року він отримав консультацію лікаря - психіатра, яким було поставлено діагноз: ранній відновлюваний період тяжкої сполученої травми з вираженим антено-депресійним синдромом, вираженими інтелектуально-містичними розладами, змінами особистості за органічним типом. Отже, на момент укладання договору купівлі-продажу він знаходився в особливому емоційному стані, а оточуюча його обстановка, події та дії осіб, примушували позивача укласти оспорюваний договір, тому його психологічний стан та усвідомлення обставин, що склались для нього, як для особистості, його відношення до таких обставин має безпосереднє значення для того, що він в момент вчинення правочину не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.


На підставі вказаного, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 09 жовтня 2003 року недійним; витребувати квартиру АДРЕСА_1 із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та передати майно у власність ОСОБА_1 ; виселити ОСОБА_3 з цієї квартири; скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ; поновити державну реєстрацію права власності на вказану квартиру у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судово-психіатрична експертиза не містить висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_1 в момент укладення оспорюваного правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише констатує, що ступінь наявних порушень у ОСОБА_1 в момент вчинення правочину була така, що вона істотно впливала (обмежувала) на здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, що відповідно не є підставою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 225 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09 жовтня 2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 4416.

Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

В задоволенні решти позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилкового прийшов до висновку, що позивач на момент укладення оспорюваного договору міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, в особі представника - адвоката Круглого В. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував той факт, що справи про визнання правочину недійсним із вказаних підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.

Зазначає, що висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. При цьому відхилення апеляційним судом висновку експерта повинно бути мотивоване у судовому рішенні.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що ступінь наявних психічних порушень була така, що вона істотно впливала (обмежувала) на здатність розуміти значення дій позивача та керувати ними, відповідно до висновку судово-психіатричного експертизи. Просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.


Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.


Рух справи в суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

13 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами


Суди встановили, що09 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 4416.


30 жовтня 2004 року був укладений договір міни, відповідно до якого власниками квартири АДРЕСА_1 ) стали ОСОБА_3, ОСОБА_7 .


ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .


Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був розірваний 11 травня 2005 року.


Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 594 від 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 під час укладання 09 жовтня 2003 року договору купівлі-продажу квартири, виявляв психічні розлади у вигляді помірно виражених розладів особистості й поведінки, внаслідок органічного ураження головного мозку (посттравматична енцефалопатія внаслідок перенесеної важкої черепно-мозгової травми), з ретроантероградною амнезією (згідно із МКХ Х-психоорганічний синдром). Ступінь наявних порушень така, що вона істотно впливала (обмежувала) на здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. У ході обстеження у ОСОБА_1 на період з 08 травня 2003 року по 10 жовтня 2003 року виявляється органічний симптомокомплекс у вигляді порушення інтелектуально-мистичних функцій та помірного розладу особистості та поведінки за органічним типом, схильність до підкоряємості та зниження здатності до прогнозування у повному обсязі наслідків свої дій. Вищеописані відмінності індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 були обумовлені наслідком тяжких травм, отриманих 08 травня 2003 року та залежним станом. Вищеописані особливості суттєво впливали на поведінку ОСОБА_1 під час укладання договору купівлі-продажу 09 жовтня 2003 року.


Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


................
Перейти до повного тексту