Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 369/3789/18
провадження № 61-7901св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в складі колегії суддів:Мостової Г. І., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання набутої квартири об`єктом спільної сумісної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач проживали однією сім`єю як чоловік та жінка у період з 09 липня 2013 року до 21 серпня 2016 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проживали у найманій квартирі. За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Задля поліпшення житлових умов було вирішено придбати квартиру, але правовстановлюючі документи були оформлені на відповідача, позивач вважав, що придбана квартира є спільною сумісною власністю, оскільки була придбана під час спільного проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 09 липня 2013 року до 21 серпня 2016 року. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання майна - спільним майном сторін у справі, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах не є підставою для визнання спільної сумісної власності на придбану квартиру, а позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року скасовано у частині відмови у визнанні квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, - з ухваленням нового рішення про задоволення позову у цій частині.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.
Вирішено питання судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, установивши, що спірна квартира була придбана під час спільного проживання сторін у справі, дійшов висновку, що наявні підстави для визнання її спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/3789/18, витребувано її з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду повістю, рішення суду першої інстанції скасувати в часині задоволення позову та у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, у іншій частині рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, позивачем не доведено, а судом не перевірено, що позивач та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а матеріали справи не містять доказів того, що в спірний період сторони були пов`язані спільним побуто та між ними існували відносини, що притаманні подружжю. Спірна квартира була придбана за особисті кошти відповідача.
Крім того, суди не застосували висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 18 вересня 2013 року у справі № 6-66цс13, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16.
Доводи інших учасників справи
У червні 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначав, що відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами, не надала суду докази на підтвердження того, що спірна квартира була придбана за її особисті кошти.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вишневеміськреконструкція" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 16 вересня 2013 року № Г23.37-07-16092013-ИП.
Відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру, ціна майнових прав на квартиру становить 306 379,36 грн, що на дату укладання цього договору еквівалентно 38 330,96 дол. США, ціну майнових прав на квартиру покупець сплачує шляхом перерахування початкового авансового, чергових авансових та остаточного платежів на банківський рахунок продавця у публічному акціонерному товаристві "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк"), сума авансових платежів становить - 299 287,09 грн, перший авансовий платіж - 136 168,59 грн, сума остаточного платежу - 7 092,27 грн.
Відповідно до довідки ПАТ "Укргазбанк" від 13 лютого 2020 року № 5-45/73/2020 ОСОБА_2 здійснювала платежі через касу відділення № 45 з призначенням платежу: плата за договором від 16 вересня 2013 року № Г23.37-07-16092013-ИП.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 серпня 2015 року ОСОБА_2 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідача народився син ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження від 05 серпня 2016 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року у справі № 369/9403/16-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 15 серпня 2018 року, розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у вихованні, спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини, встановлено такі обставини:
" ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його син проживає разом з матір`ю з ОСОБА_2, з якою він перебував у цивільному шлюбі з 09 липня 2013 року до 21 серпня 2016 року, проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. Кошти на утримання сина він щомісячно сплачує в добровільному порядку, а також сплачує додаткові витрати на дитину за потребою відповідача".
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини та надання дозволу на оформлення документів для виїзду.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначала наступні обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме: з липня 2013 року до липня 2016 року ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_1 без укладання шлюбу.
Згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2017 року у справі № 759/14224/16-ц, яке набрало законної сили 23 червня 2017 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини та надання дозволу на оформлення документів для виїзду, встановлено такі обставини:
"Позивач мотивує свої вимоги тим, що з липня 2013 року до липня 2016 року позивач проживала разом з ОСОБА_1 без укладення шлюбу."
"Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом з липня 2013 року до липня 2016 року".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.