ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/19300/18
адміністративне провадження № К/9901/4183/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЛ-ОБСТ" до старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Служби безпеки України майора юстиції Трембача Анатолія Олеговича про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЛ-ОБСТ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 (суддя - Григорович П. О.) і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 (колегія суддів у складі: Ісаєнко Ю. А., Мельничука В. П., Земляної Г. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІЛ-ОБСТ" (далі - ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Служби безпеки України майора юстиції Трембача А. О., в якому просив визнати протиправними дії старшого слідчого Трембача А. О. щодо проведення 24.07.2018 обшуку в офісних приміщеннях, якими користується ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" та вилучення комп`ютерної техніки, що належить йому та договорів про надання поворотної фінансової допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22.11.2018 відмовив ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовною заявою до старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Служби безпеки України майора юстиції Трембача А. О. про визнання протиправними дій.
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що вилучення комп`ютерної техніки та договорів про надання поворотної фінансової допомоги під час обшуку, який було здійснено на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.07.2018, не є здійсненням владних управлінських функцій, а є процесуальною дією - заходом забезпечення кримінального провадження під час вчинення слідчої (розшукової) дії. У діях слідчого немає ні адміністративного примусу, ні управлінських повноважень. Метою ж виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом такої діяльності є управлінське рішення, яким один суб`єкт приписує певну поведінку іншому суб`єкту, що не притаманно діяльності слідчого, оскільки вона спрямована на законність та своєчасність здійснення процесуальних дій за правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), і, відповідно до частини п`ятої статті 40 КПК України, здійснює свої повноваження слідчий відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Отже, суд дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позивача ґрунтуються саме на доводах щодо протиправності дій та бездіяльності слідчого, врегульовані нормами КПК України.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.01.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 залишив без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки вимоги позивача ґрунтуються саме на доводах щодо протиправності дій та бездіяльності слідчого в межах кримінального провадження, а спірні правовідносини пов`язані з правовідносинами, які виникли внаслідок здійснення слідчих дій, що врегульовані нормами КПК України, за наведених обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. На обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що позивач, в даному випадку, не є учасником кримінального провадження, його приміщення не було зазначено в ухвалі на обшук, тому позивач не може оскаржувати дії та бездіяльність слідчого під час проведення обшуку в межах кримінального провадження. Уважає, що оскільки особа, права або законні інтереси якої обмежуються посадовою особою Служби безпеки України, яка не є учасником кримінального провадження, та спір позивача зі слідчим не вирішується у порядку кримінального судочинства, тому не діє обмеження, передбачене приписами пункту 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністартвиного судочинства України (далі - КАС України). Обґрунтовуючи свою позицію позивач посилається правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 815/3591/17.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Желтобрюх І. Л. (судді-доповідача), Білоуса О. В., Стрелець Т. Г. від 19.02.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2018 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20.06.2019 № 796/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/19300/18 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14 ), що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 640/19300/18.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31.08.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивачем оскаржуються дії старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Служби безпеки України щодо проведення 24.07.2018 обшуку в офісних приміщеннях, якими користується ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" та вилучення комп`ютерної техніки, що належить ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" і договорів про надання поворотної фінансової допомоги, вчиненого в межах кримінального провадження №12015100070001990.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування та оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Згідно з нормою частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" до старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Служби безпеки України майора юстиції Трембача А. О. про визнання протиправними дій виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, а отже не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини друга статті 19 КАС).Відповідно до частини шостої статті 21 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у даному випадку предметом судового контролю є дії старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Служби безпеки України майора юстиції Трембача А. О. щодо проведення обшуку в офісних приміщеннях, якими користується ТОВ "ТД "БІЛ-ОБСТ" та вилучення комп`ютерної техніки, що належить йому та договорів про надання поворотної фінансової допомоги.
Фактично правовими підставами для звернення з таким позовом до суду, по суті є допущення порушення відповідачем по справі ряду норм КПК України та не згода позивача із вчиненням відповідачем слідчих дій з обшуку офісних приміщень, якими користується позивач, на виконання ухвали суду, постановленої в межах кримінальних правовідносин. Водночас позивач не оспорює факту надання судом дозволу на обшук офісного приміщення, яким він користується, не наводить конкретних аргументів, які могли би свідчити про те, що судовий дозвіл стосувався іншого об`єкта, і давати підстави для висновку про вихід слідчим за межі такого дозволу й, відповідно, про свавільний характер вчиненої ним процесуальної дії.
Посилання позивача на протиправність дій відповідача щодо проведення обшуку, стосуються виключно питання про відповідність/невідповідність процесуального порядку виконання слідчої дії вимогам КПК України і можуть бути перевірені в межах кримінального провадження за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на всій території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.