ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
01 вересня 2020 року
справа №320/2647/19
адміністративне провадження №К/9901/17768/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року у складі судді Дудіна С. О.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у складі суддів Оксененка О. М., Лічевецького І. О., Мельничука В. П.,
у справі № 320/2647/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсерівс ЛТД"
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 24 травня 2019 року №1108 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техпромсервіс ЛТД".
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ Головного управління ДФС у Київській області від 24 травня 2019 року №1108 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техпромсервіс ЛТД".
Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій дослідили запит податкового органу від 25 березня 2019 року №10562/10/10-36-14-13 та дійшли висновку про неможливість встановити конкретні підстави, що слугували для висновку податкового органу про нереальність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САФ-Альянс". При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновок Верховного Суду викладений у постанові від 31 травня 2019 року у справі №813/1041/18 "…реалізація підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачає необхідність наведення податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства".
Досліджуючи спірний наказ, суди попередніх інстанцій зазначили, що у ньому відсутня будь-яка інформація щодо фактичних підстав проведення перевірки, зокрема, не вказано про ненадання або надання позивачем відповіді на запит контролюючого органу, що свідчить про неналежне оформлення спірного наказу.
Суди попередніх інстанцій врахували, що у запиті від 25 березня 2019 року №10562/10/10-36-14-13 відмітка про його отримання 25 березня 2019 року ОСОБА_3 не дає підстави стверджувати, що така особа є уповноваженою особою позивача, з огляду на відсутність зазначення будь-якої посади, яку ця особа обіймає або вказання на представництво цією особи інтересів позивача за довіреністю.
20 липня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, яка ухвалою суду від 22 липня 2020 року залишена без руху.
23 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №320/2647/19 на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з суду першої інстанції.
30 липня 2020 року справа №320/2647/19 надійшла до Верховного Суду.
ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №320/2647/19 є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на те, що Шостий апеляційний адміністративний суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 820/4605/17, від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 803/990/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/1205/16, від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17, в яких суд за аналогічних обставин прийшов до протилежного висновку. Висновки Суду у цих справах не були враховані судом апеляційної інстанції, що призвело до невірного застосування пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
В касаційні скарзі відповідач посилається на висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 21 лютого 2020 року по справі №826/17123/18 (№К/9901/25669/19) "…у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).", "У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки".
Скаржник також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2019 року по справі №803/990/15-а (№К/9901/27587/18) дійшов такого висновку: "Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді буде суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки".
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постановах від 20 лютого 2018 року у справі 826/1205/16 та від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17 наголошується, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення податкової перевірки.
Відповідач звертає увагу на позиції Верховного Суду України, висловлені в постанові від 24 грудня 2010 року у справі 21-25а10 "платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами".
Податковий орган доводить, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Ще однією підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Скаржник зазначає, звертаючись до тексту апеляційної скарги, з якої вбачається, що наказ від 24 травня 2019 року №1108 повністю відповідає вимогам абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 Кодексу та в ньому зазначені дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а також підпис керівника та печатку контролюючого органу. Разом з тим, підпис посадової особи ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" (гол. Бухгалтера ОСОБА_1 ) про отримання копії вищезазначеного наказу міститься на направленні від 28 травня 2019 року №1379. При проведенні перевірки співробітниками податкового органу було пред`явлено службові посвідчення. В акті про не допуск до перевірки від 29 травня 2019 року позивачем самостійно вказав про вищезазначені обставини. Таким чином, податковий орган виконав усі вимоги, встановлені пунктом 81.1 статті 81 ПК України.
Крім того, представник Головного управління ДПС у Київській області звертав увагу суду апеляційної інстанції, що Київським окружним адміністративним судом не було надано належного значення та взагалі не було досліджено обставини надання запиту від 25 березня 2019 року уповноваженому представнику позивача. Зокрема, у суду була можливість викликати у судове засідання та допитати в якості свідка працівника ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" ОСОБА_3. Суд першої інстанції мав можливість витребувати у позивача Журнал реєстрації довіреностей.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував положення статей 71, 94, 317 КАС України, та проігнорував посилання відповідача про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які Шостий апеляційний адміністративний суд визнав встановленими у постанові від 26 травня 2020 року у справі №320/2647/19.
Позивач правом надати відзив на касаційну скаргу податкового органу не скористався.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій установили, що 24 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ №1108 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техпромсервіс ЛТД", відповідно до якого було встановлено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" з 28 травня 2019 року тривалістю 5 робочих днів. Провести перевірку за період діяльності з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Саф-Альянс" (а. с. 9).
На підставі наказу №1108 від 24 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області були виписані направлення на перевірку за №1378 та №1379, відповідно до яких на документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Техпромсервіс ЛТД" було направлено головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників Бородянського, Вишгородського, Іванківського, Макарівського, Поліського районів, міст Ірпінь та Буча, селищ міського типу Ворзель, Гостомель та Коцюбинське управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Мельник Анну Іванівну та Кропотову Людмилу Миколаївну (а. с. 10-11).
З метою проведення призначеної наказом №1108 від 24 травня 2019 року документальної позапланової виїзної перевірки, 29 травня 2019 року на територію Товариства прибули посадові особи Головного управління ДФС у Київській області Мельник А.І. та Кроптова Л.М.
У позовній заяві Товариство зазначило, що директор Товариства ОСОБА_2 та головний бухгалтер Товариства ОСОБА_1 не допустили посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, про що було складено акт про недопуск до перевірки представників Головного управління ДФС у Київській області від 29 травня 2019 року.
У вказаному акті зазначено, що недопуск Товариством представників Головного управління ДФС у Київській області до перевірки зумовлений неналежним оформленням наказу №1108 від 24 травня 2019 року, зокрема, відсутністю інформації про фактичні підстави, які зумовили призначення перевірки. Після оголошення Товариством рішення про недопущення до перевірки, посадові особи контролюючого органу Мельник А. І. та Кропотова Л. М. відмовились складати акт про недопущення до перевірки та залишили територію Товариства (а. с.12-14).