ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 200/14466/19-а
адміністративне провадження № К/9901/14863/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року (судді Компанієць І.Д., Гаврищук Т.Г., Ястребова Л.В.) у справі № 200/14466/19-а за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2019 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач або Університет) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у розмірі 58 571,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 вересня 2014 року між Університетом (Виконавець), Головним управлінням МВС України на Донецькій залізниці (Замовник) та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ. Пунктами 2.3.5, 2.3.6 договору передбачено, що після закінчення навчання особа зобов`язана прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за посадою, на яку призначена Замовником, і відпрацювати не менше трьох років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Позивач вважає, що у зв`язку зі звільненням відповідача зі служби за власним бажанням до відпрацювання ним трьох років після закінчення вищого навчального закладу, в останнього виник обов`язок відшкодувати Університету витрати на утримання у навчальному закладі, розмір яких складає 58 571,43 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 27 березня 2020 року відмовив Університету в задоволенні позовних вимог.
Означене рішення суд мотивував тим, що позивачем не доведено правомірності та обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, тому що порушено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Університет оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року апеляційну скаргу позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з положень підпункту 11 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України, яким визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Натомість, апеляційна скарга Університету підписана представником Бондаренко Н.М., яка діє на підставі довіреності від 04 травня 2020 року № 7/48. Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що Бондаренко Н.М. має статус адвоката і такого документа до апеляційної скарги не додано, а відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містять інформації щодо можливості Бондаренко Н.М. здійснювати самопредставництво Університету.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
Не погодившись з ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2020 року, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину четверту статті 131-2 Конституції України, яка передбачає можливість винятків щодо представництва в суді, зокрема в малозначних спорах. Ураховуючи, що дана справа є малозначною, то представником Університету може бути не адвокат, а особа на підстав довіреності. Скаржник посилається на позицію Верховного Суду у справі № 640/22160/19.
Ухвалою від 23 червня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Ухвалою від 28 серпня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом Університету від 10 серпня 2013 року № 179 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом денної форми навчання.
02 вересня 2014 року між Університетом (Виконавець), Головним управлінням МВС України на Донецькій залізниці (Замовник) та ОСОБА_1 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04 березня 2017 року № 68 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 відраховано зі складу курсантів 4-го курсу факультету № 1 за спеціальністю "Правознавство" Університету з 04 березня 2017 року та направлено до ГУНП в Донецькій області.
Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1, від 27 лютого 2017 року загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням за період з 16 серпня 2013 року по 04 березня 2017 року становить 58 571,43 грн.
З указаною довідкою-розрахунком ОСОБА_1 ознайомився 02 березня 2017 року.
Наказом ГУНП в Донецькій області від 22 квітня 2019 року № 159 о/с відповідно до розділу VII Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Слов`янського відділу поліції з 30 квітня 2019 року.
Листом ГУНП в Донецькій області від 12 листопада 2019 року № 691ден/12/01-2019 до проректора Університету направлено копії матеріалів з особових справ колишніх працівників ГУНП - випускників Університету, звільнених зі служби в поліції до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу, у тому числі ОСОБА_1 .
У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не відшкодовує кошти на його утримання у період навчання, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу Університету, керувався положеннями пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, згідно з якою апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Однак, апеляційний суд не врахував наступного.
Згідно з частинами першою та третьою статті 55 КАС України cторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.