ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01 вересня 2020 року
справа № 620/3553/19
адміністративне провадження № К/9901/17895/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів"
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у складі судді Тихоненко О. М.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у складі суддів Кузьмишиної О. М., Костюк Л. О., Собківа Я. М.,
у справі №620/3553/19
за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області
до Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів"
про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2019 року Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" (далі - Товариство, платник податків, відповідач у справі), про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 3 569 644 грн 23 коп. за рахунок майна Товариства, що перебуває у податковій заставі. В подальшому позивач зменшив заявлені вимоги шляхом відмови від позову в сумі 2 432 641,59 грн, оскільки 27 листопада 2019 року відповідачем до Головного управління ДПС у Чернігівській області подано уточнюючу декларацію з плати за землю до податкового розрахунку від 19 лютого 2019 року якою відповідач зменшив власне податкове зобов`язання з орендної плати за землю. В зв`язку із цим, станом на 28 лютого 2020 року з суми податкового боргу, наявного на день подання позову до суду, залишок розстрочених згідно рішень суду зобов`язань, що підлягають сплаті, становить 1 044 473,50 грн. З суми боргу, що не заявлялась в судовому порядку до стягнення, залишок до сплати становить 92 529,14 грн. З урахуванням вищевикладеного, позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна Товариства в сумі 1137002,64 грн.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, позов задовольнив частково, надав Головному управлінню ДПС у Чернігівській області дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 1 044 473 (один мільйон сорок чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 50 коп за рахунок майна Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів", що перебуває у податковій заставі. В решті позову відмовив.
20 липня 2020 року Товариство подало касаційну скаргу до Верховного Суду.
22 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новгород-Сіверський завод будівельних матеріалів" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №620/3553/19 та витребувано із Чернігівського окружного адміністративного суду справу №620/3553/19.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №620/3553/19 є оскарження судових рішень перелік яких визначений у частині 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог податковому органу відмовити.
03 серпня 2020 року справа № 620/3553/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
Позивач 29 липня 2020 року до Верховного Суду надав відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому він спростовує доводи відповідача, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, як платник податку з 25 листопада 2000 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області, за ним обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в розмірі 1 137 002, 64 грн, який не сплачений в добровільному порядку.
15 вересня 2016 року податковий орган направив Товариству податкову вимогу про сплату податкового боргу в розмірі 237 344,59 грн, 27 лютого 2018 року керівником податкового органу винесено рішення про опис майна у податкову заставу та на підставі вказаного рішення 20 серпня 2018 року складено акт опису майна та зареєстровано податкову заставу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, що підтверджується відповідними витягами, податковий борг стягувався в судовому порядку, підстави його виникнення у розмірі 1 268 212,77 грн обґрунтовується податковими розрахунками земельного податку.
Також встановлено, що 27 листопада 2019 року до податкового органу подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю до податкового розрахунку від 19 лютого 2019 року, якою відповідач зменшив власне податкове зобов`язання зі сплати орендної плати за землю.
Станом на 28 лютого 2020 року з суми податкового боргу наявного на день подання позову до суду залишок розстрочених згідно рішень суду зобов`язань, що підлягають сплаті становить 1 044 473,50 грн та з суми боргу, що не заявлялася в судовому порядку до стягнення, залишок сплати становить 92 529,14 грн, а всього 1 137 002,64 грн.
Несплата відповідачем податкового боргу у добровільному порядку та неможливість його стягнення завдяки вжитим заходам призвели до звернення із позовом.
Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірні правовідносини дійшли висновку, що обґрунтованими є лише вимоги контролюючого органу в частині надання дозволу на погашення суми податкового боргу Товариства, що вже була стягнена з відповідача за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 825/2353/18 в частині надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 1 044 473,50 грн за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, висновуючись на системному аналізі статті 67 Конституції України, підпунктів 14.1.155, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 16.1.3, 16.1.4 статті 16, підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пунктів 59.1, 59.5 статті 59, пункту 88.1 статті 88, пунктів 89.1, 89.2, 89.3 статті 89, пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Здійснюючи апеляційний перегляд суд апеляційної інстанції врахував правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 05 березня 2019 року у справі №826/17341/14, відповідно якої відстрочення, розстрочення податкового боргу не є окремим способом погашення податкового боргу, а лише перенесенням строків сплати платником податків податкового боргу, не змінюючи його правової природи.
За висновком суду апеляційної інстанції розстрочення, відстрочення податкового боргу за умови доведення обставин, які свідчать про наявність підстав, за якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання та наявності податкового боргу. Цим судом також враховано, що податковим органом доведено неможливість повного погашення заборгованості відповідачем у визначені судовими рішеннями строки та в повному обсязі, а відповідачем вказана обставина не спростована, відповідно вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність надання дозволу на погашення суми заборгованості на суму 1 044 473,50 грн.
Щодо заявлених підстав касаційного оскарження.
Підставами для касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій відповідач вважає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень було застосовано норму статті 95 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду від 05.03.2018 у справі № 818/909/16, від 24.01.2019 у справі № П/811/203/16, від 28.01.2020 у справі № 520/3516/19 та у постанові від 11.06.2019 у справі № 825/1815/15-а.
Доводячи невідповідність застосування скаржник зазначає, що згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 95 ПК України визначені обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме;
- наявність у платника податку боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів);
- сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;
- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого
платника податків;
- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Вказаний висновок міститься в пункті 15 постанови Касаційного адміністративного суду Верховного суду 28.01.2020 у справі № 520/3516/19. Аналогічний висновок міститься у постановах цього ж суду від 05.03.2018 у справі № 818/909/16, від 24.01.2019 у справі № № П/811/203/16, в яких також зазначено, що лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми майна платника податків.
У постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі № П/811/203/16 міститься висновок про те, що при зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.
Відповідач доводить, що на його банківських рахунках були наявні грошові кошти.
Пунктом 17 Постанови Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі №520/3516/19 встановлено, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом.
Однак суди попередніх інстанцій не врахували вказаний висновок Верховного Суду під час ухвалення судових рішень. Вказує на те, що ним здійснюється поступове погашення суми податкового боргу.
Доводи позивача щодо неможливості стягнення податкового боргу відповідачем за раніше ухваленим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 825/2353/18 зводяться виключно до того, що низка інкасових вимог повернута банком у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків, при цьому не доведено, що ним вживалися достатні заходи для стягнення коштів з усіх банківських рахунків відповідача.
Вказані фактичні обставини справи за позицією скаржника виключають можливість надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна Товариства, яке перебуває в податковій заставі. Саме ця позиція повністю узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 січня 2020 року у справі №520/3516/19, яку не було врахованою судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень у справі № 620/3553/19.
Скаржник також зазначає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій застосували статтю 95 Податкового кодексу України без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 825/1815/15-а.
Податковий орган (позивач у справі) у наданому відзиві доводить відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та правомірність ухвалених судами попередніх інстанцій рішень покликаючись на статтю 67 Конституції України, статтю 4, підпунктів 14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, 59.1 статті 59, статтю 60, пунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95, статті 100 Податкового кодексу України, вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, позицію Верховного Суду, зокрема, викладену в постанові від 05 березня 2019 року по справі № 826/17341/14 згідно якої аналізуючи зміст норми статті 100 ПК України у контексті застосування статті 95 ПК України, Суд зазначає, що розстрочення, відстрочення податкового боргу не є окремим способом погашення податкового боргу, а є лише перенесенням строків сплати платником податків податкового боргу, не змінюючи його правової природи.
Відтак розстрочення, відстрочення податкового боргу не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення податкового боргу за умови доведення обставин, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання та наявності податкового боргу.