ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2а-4151/09/1470
адміністративне провадження № К/9901/27762/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року (суддя Зіньковський О.А.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року (головуючий суддя Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Лук`янчук О.В.)
у справі № 2а-4151/09/1470
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ"
до Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області,
Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області,
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одеса Державної податкової служби
про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області (після реорганізації Жовтневої об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області) (далі - відповідач, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Одеса Державної податкової служби в якому просило (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати протиправною бездіяльність посадових осіб податкового органу по не виконанню вимог Закону України "Про податок на додану вартість" відносно своєчасного направлення в управління Державного казначейства у Жовтневому районі висновків з зазначенням сум ПДВ до відшкодування, зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області перерахувати на поточний рахунок позивача бюджетну заборгованість з ПДВ за березень 2009 року в сумі 254 409 грн.
Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 03.06.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність посадових осіб податкового органу по не виконанню вимог Закону України "Про податок на додану вартість" відносно своєчасного направлення в управління Державного казначейства у Жовтневому районі висновків з зазначенням сум податку на додану вартість належних до відшкодування Товариству.
Зобов`язав відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області перерахувати на поточний рахунок Товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 254 409 гривень.
Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що подаькове повідомлення-рішення № 0000832301/0 від 17.11.09 року та податкове повідомлення-рішення № 0000133900 від 27.04.11 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 180 910 грн та 73 118 грн, визнані протиправними та скасовані відповідно до судових рішень, які набрали законної сили. Інших доказів правомірності дій (бездіяльності) щодо не здійснення позивачу бюджетного відшкодування відповідачами суду не надано.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначає, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів Державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає, що касаційна скарга є безпідставною, правова оцінка, яку суди дали встановленим обставинам не суперечать вимогам матеріального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.04.2009 року Товариством до податкового органу подана податкова декларація з ПДВ за березень 2009 року, а також додатки до декларації: довідка щодо залишку суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, та заява про повернення суми бюджетного відшкодування. Сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню, складала 254 409 грн.
Податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 595/23-34539925 від 15.06.2009 року.
В висновках акта зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за березень 2009 року бюджетне відшкодування у сумі 73 499 грн, та за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 180 910 грн, що пов`язано з неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок.
До серпня 2009 року позивач не отримав бюджетне відшкодування за березень 2009 року навіть в розмірі, підтвердженому перевіркою.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.11.09 року податковим органом здійснена позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ в розрахунок майбутніх платежів за липень 2009 року, за наслідками якої складено акт №1177/23-34539925 від 05.11.09 року. Перевіркою встановлено, що позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, у тому числі, за березень 2009 року на 180 910 грн.