ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 818/35/17
адміністративне провадження № К/9901/42195/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року (суддя Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.) у справі №818/35/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопілля Агро" (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2016 року №0002261402, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324191 грн. та №0002271402, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 290901 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 72725,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом під час перевірки безпідставно не враховано акт експертної оцінки основних засобів станом на 31.12.2015 року. Дооцінка основних засобів не призвела до збільшення податкового кредиту на суму дооцінки. Нарахована амортизація та доходи від продажу майна перевищують первісну вартість, отже його вартість повністю прийняла участь у формуванні податкових зобов`язань підприємства через амортизацію та продаж об`єкта після припинення його експлуатації, податковий кредит був повністю покритий зобов`язаннями. Податковим органом залишено поза увагою, що підприємством списано основний виробничий засіб - ангар металевий у зв`язку з непридатністю та демонтажем. Зазначає, що акт перевірки не містить інформації в частині співставних економічних умов між непов`язаними особами. Вважає, що ствердження податкового органу про отримання товариством послуг за цінами вищими від звичайних лише на підставі договорів на ідентичні товари без застосування інших умов є безпідставним та необґрунтованим.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року, адміністративний позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 21.12.2016 року №0002261402 та №0002271402.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 року у справі №818/35/17.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неоформлені належним чином висновку Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова група "Пік", оскільки він не містить методологічних та методичних висновків оцінювача стосовно оцінюваних основних засобів. Оцінювачем не вказана відмінність по бухгалтерському обліку залишкової вартості від ринкової вартості. Посилається на те, що внаслідок уцінення без належним чином оформлених висновків-експертів об`єкта основного засобу відповідачем було занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість за квітень 2016 року на суму 269 266,67 грн. Вважає, що підприємство повинно було нарахувати суму податку на додану вартість при списанні основних засобів виходячи із залишкової вартості.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складений акт від 13.09.2016 року №158/1402/35103599 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлені порушення підпункту "а" пункту 185.1, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, пунктів 198.1, 198.3 статті Податкового кодексу України, в наслідок чого зменшено суми від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду рядок 21 декларації в сумі 358620,00 грн., в тому числі за червень 2016 року 358620,00 грн. (загальна декларація) та встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 361221,00 грн., в тому числі: серпень 2013 року в сумі 254304,00 грн., вересень 2013 в сумі 106917,00 грн.
За висновками акту перевірки, податковим органом прийняті податкові-повідомлення рішення від 07.10.2016 року №0001511402, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 358620,00 грн., та №0001521402, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 361221,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 90305,25 грн.
Позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 13.12.2016 року №26916/6/99-99-11-01-01-25 скарга задоволена частково, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Сумській області від 07.10.2016 року №0001511402 та №0001521402 щодо зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість та збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Головним Управлінням ДФС у Сумській області прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 21.12.2016 року №0002261402, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324191,00 грн. та №0002271402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 290901,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 72725,25грн.
Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Статтею 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом під час перевірки не враховано акт експертної оцінки основних засобів станом на 31.12.2015 року.
Судами також встановлено, що дооцінка основних засобів у 2014 році не призвела до збільшення податкового кредиту на суму дооцінки.
Стосовно списання ангару металевого та донарахування податку на додану вартість у розмірі 54 923, 81 грн., Касаційний Суд зазначає.
Судами встановлено, що відповідно до наказу від 27.05.2016 року №130 за результатами інвентаризації основних засобів, які підлягають списанню, товариством було прийнято рішення про списання ангару металевого у зв`язку з фізичним станом, що унеможливлює його використання та подальший демонтаж цього основного засобу.
Пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Факт розібрання ангару встановлений судами попередніх інстанцій.
Отже, з урахуванням приписів наведеної норми суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність донарахування податку на додану вартість у розмірі 54 923, 81 грн.
Стосовно зниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 246084,76 грн., Суд зазначає наступне.
Попередніми судами встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством в розумінні пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України.
Між позивачем та іншим товариством було укладено форвардний контракт від 05.07.2013 року №05-07/13 щодо постачання на користь останнього ріпаку.
За змістом підпункту 14.1.45.3. підпункту 14.1.45. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.
Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1999 року № 632 форвардний контракт - це двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов`язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та назначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.
В порядку, встановленому приписами статті 628 Цивільного кодексу України, в форвардному контракті сторони у момент укладання угоди обов`язково обговорюють між собою всі необхідні умови: конкретний актив - предмет контракту, його якість, розмір контракту, договірну ціну виконання (ціну поставки), термін та місце поставки.
Ціна поставки залишається незмінною протягом всього терміну дії даного форвардного контракту. Відносно кожного інтервалу часу форвардна ціна для даного базового активу є ціною поставки, зазначеної в форвардному контракті, підписаному до цього моменту.
Форвардний контракт відрізняється від інших видів операцій з поставки або купівлі-продажу продукції відстроченістю дати виконання та вже наявністю на момент постачання товару обумовленої сторонами правочину ціни.
Отже, ціна договору визначається стонами в момент укладення форвардного контракту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з урахуванням наведеної норми права базою оподаткування податком на додану вартість товару, що поставляється на користь підприємства згідно форвардного контракту є договірна вартість, що становить 3830,00 грн. за 1 тону.
Стосовно застосування звичайної ціни за методом "Чистого прибутку", Суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Згідно з пунктом 39.2. статті 39 Податкового кодексу України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а)порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б)ціни перепродажу; в)"витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.