ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 820/1379/16
адміністративне провадження № К/9901/33166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі №820/1379/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Фудмастер" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Фудмастер" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 року №0000151402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 755 814 грн. та зобов`язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 188 954 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій позивача з його контрагентами. Зазначає, що усі господарські операції, здійснені підприємством є правомірними та дійсними, належним чином відображені у документах бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вважає, що будь-яка інформація щодо інших платників податків не встановлює наявність порушення у позивача. Конституцією України закріплено виключно індивідуальну відповідальність.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18.03.2016 року №0000151402.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності господарських операцій, які не підтверджується відповідними первинними документами. Посилається на недобросовісність контрагентів позивача, відсутність ресурсів. Зазначає, що відповідно до податкової інформації правочини, вчинені з контрагентами позивача, є нікчемними і правочини, вчинені цими підприємствами, є нікчемними та угоди, укладені цими підприємствами із покупцями та постачальниками, не причиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.
Позивачем 13.02.2017 року надані заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2016 року проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.09.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.03.2016 року №83/20-40-14-02-0 38281320 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлені порушення підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижені інші доходи за 2012- 2014 роки на загальну суму 5 157 315 грн. у зв`язку з тим, що товар реалізований підприємством вважається товаром реалізованим невстановленій особі, а грошові кошти отримані товариством від вищезазначених підприємств на розрахунковий рахунок, не внаслідок проведення операцій реалізації товарів, а є коштами, що отримані платником податків безпідставно та безповоротно, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1000 605 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 року №0000151402, яким підприємством збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 944768,00 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 755814,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 188954,00 грн.
Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовується доводами касаційної скарги, що для ведення господарської діяльності з торгівлі продуктами харчування підприємство використовує нежитлові приміщення (склади) відповідно до договорів, укладених товариством з іншими суб`єктами господарювання.
Для здійснення доставки продукції контрагентам підприємство використовувало автотранспортні засоби, залучені на підставі договорів оренди. На підприємстві наявний штат працівників, достатній для ефективної господарської діяльності, кількість штатних одиниць зростала відповідно до збільшення обсягів продаж.
За результатами господарської діяльності платником податків складено та подано до контролюючих органів податкові декларації з податку на прибуток підприємств.
Попередніми судами встановлено, що між товариством та його контрагентами укладено дистриб`юторську угоду, відповідно до якої постачальник поставлятиме, а дистриб`ютор придбаватиме та оплачуватиме продукцію та організує реалізацію продукції роздрібним точкам та гуртовим покупцям на території України.
За змістом цієї угоди після її підписання дистриб`ютор набуває статусу офіційного (неексклюзивного) дистриб`ютора продукції під знаком для товарів та послуг Олейна та/або Розумниця та /або Золота краплинка, і дистриб`ютор приймає на себе всі права, обов`язки та відповідальність, пов`язані з цим статусом.
На виконання умов угоди були виписані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Факт оплати за отриманий товар підтверджується банківськими виписками, рух товарно-матеріальних цінностей підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка відображає надходження товару на склад від постачальника та його відвантаження покупцям.
Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до податкових декларацій за відповідні податкові періоди. У податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, що у звітному періоді товар, отриманий підприємством від підприємств з іноземною інвестицією відвантажено на користь певного кола контрагентів, до якого входять також і контрагенти, щодо яких відповідачем стверджується безтоварність операцій. У наданих до суду копіях податкових декларацій позначено коди таких підприємств у розшифровках податкових зобов`язань у розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та іншими контрагентами укладено договори поставки, за умовами яких товариство зобов`язалося в порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність контрагентам товар у певній кількості і відповідній якості, а контрагент зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Протягом періоду з січня по вересень 2013 року товариство поставляло у власність контрагента товар олію соняшникову, майонез торговельних марок Олейна, Розумниця, Золота краплинка, придбані у підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд.
На виконання умов договорів були виписані відповідні податкові накладні, перевезення товару відбувалось на підставі товарно-транспортних накладних на умовах самовивозу силами контрагентів або за рахунок платника податків автотранспортними засобами іншого суб`єкта господарювання в межах договору про надання послуг, що відображено у товарно-транспортних накладних. Товар отримано уповноваженими особами контрагентів, що підтверджено відповідними довіреностями, факт оплати товару підтверджується відповідними банківськими виписками.
У зв`язку із припиненням співробітництва за договором між сторонами залишок боргу контрагента перед товариством у розмірі 112 688,85 грн. за згодою сторін було переведено іншого суб`єкта господарювання на підставі трьохстороннього договору про переведення боргу.
Зазначена заборгованість перед платником податків була частково погашена зарахуванням заборгованості підприємства перед контрагентом за відповідною накладною, на підставі якої було придбано відповідний товар.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
За приписами підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.