ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 820/3813/16
адміністративне провадження № К/9901/29010/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Тацій Л.В., Подобайло З.Г.) у справі №820/3813/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" (надалі позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2016 року №0000011500, яким товариству збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 243 353 грн. та №0000021500, яким товариству збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 115 711,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом під час перевірки не враховано, шо підприємством помилково не було відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад суми податкового кредиту, сформованого за результатом придбання товарів (робот, послуг) від контрагентів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 15.02.2016 року №0000021500 та №0000011500.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року у справі №820/3813/16.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у не проведенні товариством коригування в сторону зменшення по рядку 15.1, що призвело до завищення рядків 17 та 18 уточнюючого розрахунку та заниження суми по рядку 24.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Нововодолазькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведені камеральні перевірки даних, задекларованих товариством в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.01.2016 року та від 14.01.2016 року за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 21.01.2016 року №11/20-20-15-16/38933788 (надалі - акт перевірки).
Також, податковим органом проведено перевірку даних, задекларованих підприємством в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.01.2016 року за липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, за результатами якої складений акт від 03.02.2016 року № 22/20-20-15-16/38933788 (надалі - акт перевірки 2).
Актом перевірки встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 199.1, 199.2 статті 199, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в наслідок чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 828902 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 193005 грн., за серпень 2015 року в сумі 165653 грн., за вересень 2015 року в сумі 194016 грн., за жовтень 2015 року в сумі 170573 грн., за листопад 2015 року в сумі 105655 грн. чим в свою чергу завищено суму переплати на особовому рахунку платника податків по коду платежу 14010100 сума 828902 грн., та занижено від`ємне значення податку на додану вартість в сумі 437670 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 108479 грн., за серпень 2015 року в сумі 85755 грн., за жовтень 2015 року в сумі 100438 грн., за листопад 2015 року в сумі 54696 грн.
На підставі акту перевірки від 21.01.2016 року №11/20-20-15-16/38933788 податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року №0000011500, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1243353,00 грн.
Актом перевірки 2 податковим органом встановлені порушення розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966, що призвело до завищення неправомірної суми переплати по ІКП код платежу 14010100 в сумі 77141 грн. та зменшення р.25 в поданих уточнюючих розрахунках з податку на додану вартість на суму 77141 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 33444 грн. за серпень 2015 року 12678 грн., за вересень 2015 року в сумі 7246 грн., за жовтень 2015 року в сумі 7661 грн., за листопад 2015 року в сумі 16112 грн.
На підставі акту перевірки 2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року №0000021500, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 115711,50 грн.
Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення контролюючого органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цьог7о Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За змістом пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з пунктом 185.2 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.