ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 815/5439/13-а
адміністративне провадження № К/9901/38017/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 року (суддя Стеценко О.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.) у справі №815/5439/13-а за позовом Державного підприємства "Морський торгівельний порт "Южний" до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Морський торгівельний порт "Южний" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000092500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 5 754 339 грн., у тому числі за основним платежем 4 856 333 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 898006 грн.; №0000072500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 5 025 890 грн., у тому числі за основним платежем 3 616 897 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 408 992 грн.; №0000082500, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у звітному періоді грудень 2012 року в розмірі 41 690,83 грн.; №0000112500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання зі збору за першу реєстрацію суден (юридичних осіб) в розмірі 9 398 грн., у тому числі за основним платежем 9 396 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 2 грн.; №0000102500, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 826 560,85 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій №0000122500, яким до підприємства застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та у розмірі 3 044,60 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій, який не визначений у ліцензії.
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій позивача з його контрагентами. Зазначає, що усі господарські операції, здійснені підприємством є правомірними та дійсними, належним чином відображені у документах бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вважає, що будь-яка інформація щодо інших платників податків не встановлює наявність порушення у позивача. Конституцією України закріплено виключно індивідуальну відповідальність. Посилається на те, що на момент введення буксиру в експлуатацію та включення до реєстру суден Російського морського регістру судноплавства (22.12.2010 року) положення Податкового кодексу України, на порушення яких посилається податковий орган, ще не діяли. Вказує на втрату документів на касовий апарат і відсутність підстав стверджувати, що грошові кошти не оприбутковувались до кас підприємства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000082500, №0000072500, №0000092500. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач оскаржив прийняте рішення, за результатами розгляду якого Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року скасовано, позов задоволено частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000082500, №0000072500 та №0000092500. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000102500 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 710 674, 35 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 року №0000072500 та №0000082500 та направлено справу у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд, в решті судові рішення попередніх інстанцій залишені без змін.
За результатами нового розгляду, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 №0000072500 та №0000082500.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у фіктивності господарської діяльності позивача, нереальності господарських операцій, які не підтверджується відповідними первинними документами. Посилається на недобросовісність контрагентів позивача, відсутність ресурсів. Зазначає, що відповідно до податкової інформації правочини, вчинені з контрагентами позивача, є нікчемними і правочини, вчинені цими підприємствами, є нікчемними та угоди, укладені цими підприємствами із покупцями та постачальниками, не причиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.
Позивачем 19.06.2017 року надані заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Відповідачем 23.10.2018 року до Верховного Суду направлено клопотання про здійснення правонаступництва відповідача на Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та про призначення розгляду справи у судовому засіданні за участю податкового органу.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд задовольняє клопотання податкового органу про заміну відповідача на належного відповідача, Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з підстав його обґрунтованості, оскільки податковий орган було реорганізовано шляхом перейменування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" від 30.03.2016 року №247.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 11.03.2013 року по 18.06.2013 року контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку підприємства, за результатами якої складено Акт 26.06.2013 року №120/25-0/04704790/5 (надалі акт перевірки).
Актом перевірки були встановлені порушення підприємством підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.2.1 пункту 8.2 підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 2 статті 146 Податкового кодексу України, в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 960 131 грн., пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 2 статті 146 Податкового кодексу України в наслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 896 202 грн. абзацу "д" підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР), абзацу "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 198.4, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 199.1, абзацу 2 пункту 199.4, пункту 199.5 статті 199, абзацу "г" пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 616 897,23 грн., та завищення від`ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на 41690,83 грн., яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; підпункту 232.1.2 пункту 232.1 статті 232, пункту 237.1 статті 237, статті 238, пунктів 239.1, 239.2 статті 239 Податкового кодексу України, в частині неподання розрахунку та не нарахування збору за першу реєстрацію транспортних засобів в результаті чого заниження збору у березні 2011 року склало 9 396 грн.; підпункту 2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 10.07.2013 року №0000092500 від 10.07.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 5 754 339 грн., у тому числі за основним платежем 4 856 333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 898 006 грн.; №0000072500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 5 025 890 грн., у тому числі за основним платежем 3 616 897,23 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 408 992,87 грн.; №0000082500, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у звітному періоді грудень 2012 року в розмірі 41 690,83 грн.; №0000112500, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання зі збору за першу реєстрацію суден (юридичних осіб) в розмірі 9 398 грн., у тому числі за основним платежем 9 396,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2 грн.; № 0000102500, яким до підприємства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1 826 560,85 грн.; рішення про застосування фінансових санкцій від 10.07.2013 року №0000122500, яким до підприємства застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії та у розмірі 3044,60 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через реєстратор розрахункових операцій, який не визначений у ліцензії.
Вважаючи, що перелічені рішення податкового органу прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.
За наслідками розгляду позову і подальшого апеляційного та касаційного розгляду цієї справи спірними залишаються податкові повідомлення рішення від 10.07.2013 року №0000072500 та №0000082500, які є предметом касаційного оскарження.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 1.7. статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 наведеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За вимогами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом "д" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками, у тому числі, місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов`язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.