ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 808/4079/15
адміністративне провадження № К/9901/28044/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу "Класичного приватного університету" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2016 (суддя - І.В. Садовий) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (колегія у складі суддів: О.В. Головко, А.В. Суховаров, Т.І. Ясенова) у справі № 808/4079/15 за позовом "Класичного приватного університету" Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,
ВСТАНОВИВ:
"Класичний приватний університет" (далі - Університет) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, тертя особа - ОСОБА_1 (залучений судом першої інстанції, ухвала від 22.09.2015), в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.05.2015 в частині сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 16438,39 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування до Університету штрафних санкцій у розмірі 8219,20 грн. № 0000251703 від 21.05.2015.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що висновки акта перевірки на підставі яких прийняті відповідачем оскаржувані рішення є безпідставними оскільки, всупереч вимогам законодавства, в акті перевірки зміст порушень викладено не чітко, не вказані первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та які підтверджують наявність порушень. Крім того, під час перевірки не виявлені документи, які підтверджують нарахування і виплати, на які не нарахований єдиний внесок. Зазначені в акті перевірки обставини є лише суб`єктивними припущеннями перевіряючих.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, згідно із яким в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VІ)" не сплачувався дійсний розмір єдиного соціального внеску від бази нарахованої заробітної плати, розмір якої підтверджується довідкою за підписом ректора Університету, дійсність підпису якого встановлено шляхом проведення експертного дослідження.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_1 в письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, просив про залишення її без задоволення, а оскаржуванні рішення - без змін.
Письмового відзиву на вказану касацій скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Переглянувши судові pішення в межах касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку пpо відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у період з 15.04.2015 по 21.04.2015 та з 22.04.2015 по 28.04.2015 було проведено позапланову виїзну перевірку Університету з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманій особі ОСОБА_1 (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 по найманій особі ОСОБА_1, за результатами якої складено Акт № 9/08-26-1702-213/19278502 від 13.05.2015.
Перевіркою встановлено:
- установою занижено суми нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок роботодавцями відповідно до класу професійного ризику виробництва в розмірі 36,78% в сумі 29892,97 грн., у тому числі по періодам: січень 2011 року - 9136,18 грн., лютий 2011 року - 9828,47 грн., березень 2011 року - 10928,32 грн.;
- занижено єдиний внесок у розмірі 6,1% (тоді як утримувався у розмірі 3,6%) у сумі 5443,76 грн.; завищено єдиний внесок у розмірі 3,6% на загальну суму 2136,56 грн.
На підставі висновків акту контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-18-1703 від 13.05.2015 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 16438,39 грн.
Також податковим органом 26.05.2015 винесено рішення № 0000251703 про застосування до Університету штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 8219,20 грн.
Не отримавши позитивного результату від наслідків адміністративного оскарження вказаних актів індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з позовом, який його відхилив з названих вище підстав, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.