ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 813/4531/14
адміністративне провадження № К/9901/31490/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (суддя Гулкевич І.З.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (судді: Судова-Хомюк Н.М. (головуючий), Довгополов О.М., Коваль Р.Й.)
у справі № 813/4531/14
за позовом Приватного підприємства "ПАТРОНАТ"
до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2014 року Приватне підприємство "ПАТРОНАТ" (далі - ПП "ПАТРОНАТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступником якої є Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області; далі - Галицька ОДПІ, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 0000042240, №0000032240, № 0000052240.
На обґрунтування позовних вимог ПП "ПАТРОНАТ" зазначило, що прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень суперечить пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32013150000000130 від 19 березня 2013 року.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 21 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, позов задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом передчасно, оскільки станом на час їх прийняття не було відомостей щодо наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили, або постанови чи ухвали про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами за результатами розгляду кримінального провадження №32013150000000130.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Галицька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПП "ПАТРОНАТ" з огляду на правомірність прийняття нею спірних податкових повідомлень-рішень.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги Галицької ОДПІ просить відмовити.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до постанови слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Львівській області від 21 жовтня 2013 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013150000000130 від 19 березня 2013 року, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "ПАТРОНАТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року до 30 вересня 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2013 року № 434/22-40/23967667.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 528 021,00 грн; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 431 621,00 грн; та статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
10 січня 2014 року відповідач на підставі акта перевірки прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 0000042240, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 792 031,00 грн;
- № 0000032240, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 647 431,50 грн;
- № 0000052240 про застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут на надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.