Постанова
Іменем України
31 серпня 2020 року
місто Київ
справа № 359/5905/18
провадження № 61-22851св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ),
третя особа - заступник директора з підтримки виробничої діяльності УКРАЕРОРУХ Мельніков Віктор Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М. Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ)
(далі - ДП "УКРАЕРОРУХ") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та одноразової виплати при народженні дитини.
Позивач обґрунтовував позов тим, що він працював у ДП "УКРАЕРОРУХ" на посаді заступника начальника відділу правового забезпечення, взаємодії з органами державної влади та виконавчого провадження юридичної служби. Зазначив, що 21 травня 2018 року він звернувся до начальника юридичної служби відповідача Скорейко Н. І. із заявою про надання йому відпустки, проте остання повідомила йому, що його заява буде підписана лише разом із заявою про його звільнення за угодою сторін. Перебуваючи під тиском, 21 травня 2018 року позивач погодився написати заяву про звільнення роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 29 червня 2018 року, таку дату звільнення визначила йому Скорейко Н. І .
Дізнавшись 20 червня 2018 року про те, що видано наказ про його звільнення з роботи за угодою сторін, він звернувся до відповідача та повідомив про те, що начальник юридичної служби Скорейко Н. І. примусила його написати заяву про звільнення. Того ж дня позивач надіслав поштою на адресу відповідача заяву про відкликання своєї заяви про звільнення від 21 травня 2018 року, заяву про виплату йому грошової допомоги у зв`язку з народженням дитини та заяву про надання йому додатково оплачуваних двох календарних днів, які були отримані відповідачем 25 червня 2018 року.
Зазначив, що 27 червня 2018 року він прибув на роботу, де ознайомився з наказом від 20 червня 2018 року про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, з яким він не погодився та написав заперечення. Вважав, що станом на 29 червня 2018 року між сторонами була відсутня угода про добровільне звільнення його з роботи, а тому відсутні підстави для його звільнення. У зв`язку з незаконним звільненням йому заподіяна моральна шкода, розмір відшкодування якої становить 5 000, 00 грн.
Крім того, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народилася дочка ОСОБА_3, тому на підставі пункту 6.29 Колективного договору у нього виникло право на отримання одноразової виплати у розмірі 20 000, 00 грн, проте відповідач ухиляється від її добровільної виплати.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено позивача на роботі у ДП "УКРАЕРОРУХ" на посаді заступника начальника відділу правового забезпечення, взаємодії з органами державної влади та виконавчого провадження юридичної служби з 29 червня 2018 року. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 657 920, 64 грн та одноразову виплату при народженні дитини в розмірі 20 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача проведене з порушенням вимог закону, оскільки станом на 29 червня 2018 року позивач двічі повідомив відповідача про відкликання заяви про звільнення з роботи за угодою сторін, втім відповідач проігнорував волевиявлення ОСОБА_1 та не скасував наказ від 20 червня 2018 року № 541/о. Тому суд дійшов висновку, що станом на 29 червня 2018 року були відсутні підстави для звільнення позивача з роботи.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що заяву позивача про анулювання домовленості щодо звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, можливо подати виключно за взаємною згодою з роботодавцем ДП "УКРАЕРОРУХ". У зв`язку з відсутністю такої згоди роботодавця домовленість сторін про звільнення залишалася в силі, а ОСОБА_1 відповідно до вимог закону правомірно звільнений за угодою сторін з 29 червня 2018 року.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у вересні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Так, суд не врахував, що позивач до моменту звільнення подав відповідачу заяву, якою відкликав свою заяву на звільнення за угодою сторін, з огляду на що відповідач звільнив ОСОБА_1 незаконно.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював в ДП "УКРАЕРОРУХ" на посаді заступника начальника відділу правового забезпечення, взаємодії з органами державної влади та виконавчого провадження юридичної служби, що підтверджується копією трудової книжки позивача.
21 травня 2018 року ОСОБА_1 подав на ім`я в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань Гомболевського С .Є. заяву про надання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарних дні з 04 червня 2018 року, а також заяву про надання матеріальної допомоги на оздоровлення.
Наказом т.в.о. заступника директора з адміністративно-господарських питань відповідача від 21 травня 2018 року №687/в ОСОБА_1 надана щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарні дні з 04 червня 2018 року до 27 червня 2018 року.
Встановлено, що 21 травня 2018 року ОСОБА_1 подав відповідачу власноручно написану заяву, в якій просив звільнити його з роботи за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 29 червня 2018 року.