Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 234/15406/17
провадження № 61-8136св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Державна казначейська служба України,
третя особа - прокуратура Донецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Краматорського міського суду Донецької області в складі судді Чернобай А. О. від 05 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду в складі колегії суддів Санікової О. С., Агєєва О. В., Будулуци С. С. від 28 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08 квітня 2003 року Краснолиманським МВ УМВС України в Донецькій області було порушено кримінальну справу № 57-14592 стосовно ОСОБА_1 за статтею 356 КК України. Старшим слідчим з особливо важливих справ ГУ УМВС України в Донецькій області Осипець С. А. 05 червня 2004 року в рамках кримінальної справи в с. Резніківка був проведений обшук, в ході якого було вилучено майно СФГ "Добробут", де засновником є позивач. Крім того, в порушення вимог частини першої статті 186 КПК України, що передбачає вилучення тільки тих предметів і документів, які мають значення у справі і майна підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна, при проведенні обшуку Осипець С. А. вилучив не тільки техніку, на яку незаконно претендувала інша сторона по справі, але і особисте майно ОСОБА_1, права на яке ніхто не оскаржував. Частина вилученої техніки була передана слідчим директору СООО "Україна" ОСОБА_3 для збереження, частина майна згідно вироку Краснолиманського міського суду передана ОСОБА_4 Протягом досудового і судового слідства ОСОБА_1 не мав доступу до вилученої техніки, не міг експлуатувати та утримувати вилучене у нього нерухоме майно. 15 листопада 2016 року постановою слідчого Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області кримінальне провадження було закрите за відсутності події злочину, однак, вилучене майно ОСОБА_1 не повернуте, що свідчить про нанесення ОСОБА_1 майнової шкоди. На даний час майно, що належить ОСОБА_1 розкрадене, об`єкти нерухомості зруйновані та не можуть бути використані за призначенням.
Таким чином, незаконними діями (рішеннями) органів досудового слідства позивачу завдано майнової та моральної шкоди. Сума завданих збитків та шкоди, нанесеної ОСОБА_1 незаконними діями органів досудового слідства та суду, з урахуванням вартості реальної оцінки складає 142 079 361,48 грн.
У 2004 році кримінальна справа № 57-14592 у відношенні позивача з обвинувальним висновком направлена до Краснолиманського міського суду Донецької області для розгляду по суті. З 01 грудня 2004 року кримінальна справа у відношенні позивача розглядалася Краснолиманським міським судом Донецької області, вирок по справі було винесено лише 24 грудня 2012 року. Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року позивача було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі частини першої статті 49 КК України та задоволено цивільний позов на суму 3 683 376 грн.
25 січня 2015 року апеляційний суд Запорізької області скасував вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року та направив справу на додаткове розслідування. 01 квітня 2015 року матеріали кримінальної справи № 57-14592 внесені до ЄРДР, як кримінальне провадження за № 120150050000000279 та ознаками статті 356 КК України по факту самоправства. 15 листопада 2016 року постановою слідчого Лиманського відділення поліції Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області Олексенко В. В. кримінальне провадження № 1201505000000279 закрите.
Позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 142 079 361 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 6 000 000 грн.
Ухвалою Краматорського міського суду від 07 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура в Донецькій області про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування майнових збитків у розмірі 142 079 361 грн залишені без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 270 000 грн. У решті вимог в цій частині відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з наявності підстав та умов для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, відповідно до норм статті 1176 ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 від 05 листопада 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд враховуючи фактичні обставини справи, тривалість перебування позивача під слідством і судом - з 20 червня 2003 року по 23 червня 2003 року (час перебування у статусі підозрюваного внаслідок обрання та скасування запобіжного заходу) та з 07 вересня 2004 року (дата притягнення в якості обвинуваченого та обрання запобіжного заходу) по 15 листопада 2016 року (дата закриття кримінального провадження), а саме: 12 років 2 місяці 13 днів, вимушеності позивача докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, вимушені зміни в житті у зв`язку з цим, з урахуванням вимог розумності і справедливості, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір моральної шкоди необхідно визначити 270 000 грн.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 березня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд мав застосувати при розрахунку розмір мінімальної заробітної плати встановлений на листопада 2018 року, тобто 3 723 грн. Отже розмір відшкодування моральної шкоди не міг бути меншим ніж 545 158,89 грн. Судами попередніх інстанції невірно застосовано норми матеріального права щодо розміру відшкодування моральної шкоди, не враховані важкість майнових та життєвих втрат, які мають прямий причинний зв`язок між зіпсованими сімейними відносинами позивача, смертю сина позивача, його моральних страждань через тяжкі втрати, зіпсування здоров`я, загострення хронічних хвороб та перебування позивача під слідством і судом, а також втратою незаконно вилученого у позивача під час слідчих дій та неповернення після закриття кримінального провадження, його особистого майна.
У травні 2019 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 березня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не враховано законодавство про відшкодування шкоди, унаслідок чого розмір морального відшкодування позивачеві безпідставно завищено.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У травні 2019 року Головне управління Національної поліції в Донецькій області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення скасувати та відмовити в позові. Зазначає, що відсутність судового рішення про незаконне засудження, незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, виключає право позивача на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а також в порядку частини шостої статті 1176 ЦК України відповідно, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди на теперішній час відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і витребувано цивільну справу № 234/15406/17 з Краматорського міського суду Донецької області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 08 квітня 2003 року Краснолиманським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу по факту самоправства невстановленими особами за ознаками злочину, передбаченого статтею 356 КК України.
20 червня 2003 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України по кримінальному провадженню № 57-14591.
20 червня 2004 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який було скасовано постановою начальника СО Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області 23 червня 2003 року.
Постановою старшого слідчого по особливо важливим справам УМВС України в Донецькій області Осипець С. А. від 07 вересня 2004 року ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого по кримінальній справі № 57-14591.
29 листопада 2004 року у кримінальному провадженні № 57-14591 за обвинуваченням ОСОБА_1 за статтею 356 КК України складено обвинувальний акт.
Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 14 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним за статтею 356 КК України та стягнуто штраф в дохід держави. На підставі статті 49, 74 КК України ОСОБА_1 від відбуття покарання звільнено у зв`язку з закінченням строків давності.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 січня 2015 року вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 грудня 2012 року у відношенні засудженого ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу повернуто до прокурора Донецької області для проведення додаткового розслідування.
Постановою Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 15 листопада 2016 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015050000000279 від 01 квітня 2015 року, за фактом самоправства, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України закрито.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 05 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 28 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.