Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 409/2646/17
провадження № 61-3124св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представники позивача: Савіхіна Анастасія Миколаївна, Гаренко Надія Володимирівна, Далія Сергій Олександрович, Захаров Максим Ігорович,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Назарової М. В., Яреська А. В. від 22 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LGH0GF03900522, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 35 986,39 дол. США терміном повернення до 19 травня 2020 року та зобовʼязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому договором.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 02 листопада 2017 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі 17 407,21 дол. США, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2018 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останньою обумовлених кредитним договором грошових коштів, оскільки позивачем не надано оригіналу кредитного договору, а його копія викликає сумніви у своїй дійсності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2018 року скасовано, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 19 травня 2005 року № LGH0GF03900522 в сумі 17 407,21 дол. США, що за курсом від 02 листопада 2017 року становить 467 731,73 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відсутність оригіналу кредитного договору не є підставою для відмови в позові за наявності його копії та інших доказів, які в сукупності свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Відповідачем не доведено, що вона не підписувала кредитний договір, за невиконання умов якого до неї предʼявлений позов, і кредитні кошти не отримувала. Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, то це призвело до утворення заборгованості обумовленої у позові.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
22 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування між сторонами кредитних правовідносин на умовах, обумовлених у позові. Наданий банком розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, оскільки нічим іншим не підтверджується, а його правильність неможливо перевірити. Ухвала Білокуракинського районного суду Луганської області від 27 березня 2018 року про витребування оригіналів письмових доказів позивачем не виконана. Тому за відсутності оригіналів документів на підтвердження укладання кредитного договору в силу вимог частини першої статті 638 ЦК України відсутні правові підстави вважати укладеним між сторонами кредитний договір. Той факт, що відповідач не оспорювала кредитний договір не є перешкодою для неврахування її інтересів при вирішенні вказаного позову.
Відзив позивача на касаційну скаргу до суду не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 409/2646/17 з Білокуракинського районного суду Луганської області. Зупинено виконання постанови Луганського апеляційного суду від 22 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилався на те, що 19 травня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LGH0GF03900522, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 35 986,39 дол. США терміном повернення до 19 травня 2020 року та зобовʼязалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому договором.
У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, станом на 02 листопада 2017 року утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі 17 407,21 дол. США, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 22 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.