Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 442/454/19
провадження № 61-16637св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Дрогобицького управління державної казначейської служби України у Львівській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Курус Р. І. від 25 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б. від 13 серпня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суду з позовом в порядку цивільного судочинства до Держави Україна в особі Дрогобицького управління державної казначейської служби України у Львівській області за рахунок державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 1 486 341,85 грн заподіяної майнової шкоди законом, що визнаний неконституційним.
В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Указує, що він є суддею у відставці і отримує довічне грошове утримання судді у відставці 90 відсотків від винагороди працюючого на відповідній посаді судді, яке йому виплачується з державного бюджету, розмір якого встановлюють органи Пенсійного фонду України.
Зазначає, що за час дії неконституційного закону, який обмежив його законні права, йому було не доплачено згідно розрахунку у позовній заяві довічне грошове утримання на суму 1 486 341,35 грн, чим йому заподіяно майнової шкоди у вказаному розмірі.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у вказаній справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що спори пов`язані з визначенням розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, а тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, у якій заявник посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 у своїй позовній заяві не заявляв вимоги про визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень або інших порушень прав, свобод та інтересів публічно-правових відносин, тому даний спір повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
442/454/19 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 січня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується з принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIІ "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також срав про адміністративні правопорушення.