Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 462/3463/19
провадження № 61-6074св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Львівобленерго",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі судді Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії.
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 08 липня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ "Львівобленерго" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення правил територіальної підсудності, оскаржила її в апеляційному порядку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 08 липня 2019 року повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду на підставі пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України, яка передбачає право на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності окремо від рішення суду. Разом з тим, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України
від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), положеннями якого пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено. Згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України у редакції зі змінами, внесеними згідно з вищевказаним Законом № 460-IX, ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. У зв`язку з цим, апеляційний суд, пославшись на положення пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, згідно з якими апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, повернув апеляційну скаргу заявнику.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
30 березня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 10 березня 2020 року та передати справу на розгляд до Львівського апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час подання апеляційної скарги редакція статті 353 ЦПК України надавала право оскаржувати окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Залізничного районного суду міста Львова.
01 липня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 01 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.