Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 188/1815/17
провадження № 61-8915св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року у складі судді Ніколаєвої І. К. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А.,
Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2008 року між банком та
ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти (кредит) у розмірі 21 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань, станом на 30 листопада 2017 року, утворилась заборгованість у розмірі
87 947,62 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом - 6 979,38 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 73 246,40 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3 295,76 грн; штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн (фіксована частина), 4 176,08 грн (процентна складова).
З урахуванням викладеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з
ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту в розмірі
87 947,62 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 28 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий суд виходив із недоведеності заявлених вимог, оскільки розрахунок заборгованості наданий позивачем є некоректним та має невідповідність з договором, зміст позовної заяви та зміст кредитного договору є різними.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області
від 28 березня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та додатково вказав про те, що банком не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 21 600,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, оскільки вказані суттєві умови кредитного договору - сума кредиту та відсоткова ставка, відсутні в наданій банком Анкеті-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
25 квітня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було неналежно чином досліджено докази по справі та неправильно витлумачено та застосовано норми матеріального права. Позивачем було надано суду: розрахунок заборгованості, копію заяви від 12 червня 2008 року, виписку по рахунку, Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого
2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 12 червня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
За умовами вказаного договору позичальник отримала кредит у розмірі
5 000,000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою базової процентної ставки за кредитом в розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.
За розрахунком банку станом на 30 листопада 2017 року, утворилась заборгованість у розмірі 87 947,62 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом - 6 979,38 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 73 246,40 грн; заборгованості за пенею та комісією - 3 295,76 грн; штрафів відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн (фіксована частина), 4 176,08 грн (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із недоведеності заявлених вимог, оскільки розрахунок заборгованості наданий позивачем є некоректним та має невідповідність з договором, зміст позовної заяви та зміст кредитного договору є різними. Апеляційний суд додатково вказав про те, що банком не було надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач дійсно отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі
21 600,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, оскільки вказані суттєві умови кредитного договору - сума кредиту та відсоткова ставка, відсутні в наданій банком Анкеті-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.