Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 686/18018/18
провадження № 61-19366св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління Державної казначейської служби України у місті Хмельницькому Хмельницької області,
третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в складі колегії судді: Ярмолюка О. І., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у місті Хмельницькому Хмельницької області (далі - Держказначейство), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - УПФ), про відшкодування шкоди та просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь шляхом списання з відповідного рахунку Держказначейства 40 998,15 грн як шкоду, завдану законом, що визнаний неконституційним.
Позов мотивований тим, що з 15 грудня 2015 року позивач як суддя у відставці отримує в УПФ щомісячне довічне грошове утримання. На підставі абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) УПФ як податковий агент щомісячно утримувало з довічного грошового утримання позивачки податок з доходів фізичних осіб і військовий збір. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 вказану норму визнано такою, що не відповідає Конституції України.
У результаті прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування довічного грошового утримання їй було заподіяно майнову шкоду у виді утриманого податку з доходів фізичних осіб і військового збору за період з 15 грудня 2015 року по лютий 2018 року включно в розмірі 40 998 грн 15 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" на користь ОСОБА_1 шкоду за період з 15 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 40 998,15 грн, завдану законом, що визнаний неконституційним.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неконституційним законом ОСОБА_1 завдано збитків, які підлягають відшкодуванню відповідно до статті 152 Конституції України та статті 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Держказначейства задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито, повідомлено заявника, що розгляд такої справи віднесено до адміністративної юрисдикції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом судового розгляду у цій справі є вимога ОСОБА_1 як судді у відставці про стягнення з держави Україна в особі Держказначейства майнової шкоди в розмірі 40 998,15 грн, завданої позивачу внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного утримання судді у відставці.
Спір між сторонами пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються діяльності ОСОБА_1 на посаді судді, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення позивачкою публічної служби. Це відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2019 року в справі № 686/23445/17, та Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2019 року в справа № 686/6775/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, просила скасувати оскаржувану постанову та направити справу до суду апеляційної інстанції, для продовження розгляду. Також позивач просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позов не пов`язаний з перебуванням позивача на публічній службі, оскільки шкода завдана неповною виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2019 року в справі № 9901/787/18 констатувала, що під час визначення юрисдикції спору має враховуватися як суб`єктний склад сторін спору, так і предмет спору, оскільки орган державної влади у своїй діяльності не завжди виконує управлінські функції, які можуть бути предметом оскарження. Зазначене відповідає рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011.
Частина п`ята статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає розгляд вимоги щодо відшкодування шкоди лише якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Апеляційний суд послався на правові позиції Верховного Суду, що стосувалися невиплати коштів позивачам за час перебування їх на публічній службі. Тому зазначені позиції не стосувалися цієї справи.
Справа належить не до адміністративної, а до цивільної юрисдикції, оскільки предметом спору є відшкодування шкоди, завданої їй як судді у відставці.
Позиції інших учасників
У листопаді 2019 року Держказначействозасобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований правильним визначенням апеляційним судом юрисдикції справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 як суддя у відставці перебуває на обліку в УПФ та отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Внаслідок прийняття Верховною Радою України Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесені зміни до ПК України. Зокрема, пункт 164.2 статті 164 цього Кодексу доповнено підпунктом 164.2.19, у силу якого оподаткуванню підлягають суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
У подальшому до цієї норми вносилися зміни щодо розміру граничної бази оподаткування. Так, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" підлягали оподаткуванню суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1411-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України викладено в новій редакції, зокрема, визначено, що базою оподаткування є суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.
На підставі вказаної норми закону в період з 15 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року з щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримано 37 652,39 грн податку на доходи фізичних осіб і 3 345,76 грн військового збору.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України визнаний таким, що не відповідає Конституції України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Доводи касаційної скарги щодо неправильного вирішення судом апеляційної інстанції питання юрисдикції, є необґрунтованими.