Постанова
Іменем України
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 266/1439/15-ц
провадження № 61-42922св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 березня 2018 року в складі судді Пантелєєва Д. Г. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року в складі колегії суддів: Баркова В. М., Мироненко І. П., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якому просилавизнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 26 березня 2015 року, визнати за нею право власності на 1/6 частки квартири після смерті матері ОСОБА_5 та на 1/6 частки квартири після смерті батька ОСОБА_6 .
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що квартира АДРЕСА_1 була виділена її батькові ОСОБА_6 . На підставі ордеру в цю квартиру вселилися ОСОБА_6 (батько), ОСОБА_5 (мати), ОСОБА_7 (брат) та ОСОБА_8 . В подальшому квартира була приватизована батьками і братом позивача, оскільки позивач виїхала в 1984 році до Російської Федерації для проживання разом із чоловіком. Після смерті батьків вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак не оформила належним чином свої права спадкоємця в зв`язку із виїздом за межі України. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_7 . Після смерті брата позивач звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою про оформлення спадкових прав. У квітні 2015 року позивачу стало відомо, що на підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 14 жовтня 2010 року за ОСОБА_7 було визнано право власності на квартиру в порядку спадкування після смерті батьків, а 26 березня 2015 року квартиру було продано ОСОБА_2 . Правочин від імені ОСОБА_7 , який на момент укладання договору купівлі-продажу помер, вчиняла ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої померлим.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, номер запису про право власності 9193571, рішення про державну реєстрацію номер 20310926 від 26 березня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 605216214123.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що оспорюваний правочин був укладений представником ОСОБА_7 вже після його смерті, а тому він є недійсним.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2018 року рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 березня 2018 року в частині скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, номер запису про право власності 9193571, рішення про державну реєстрацію номер 20310926 від 26 березня 2015 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 605216214123, скасовано. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд вказав, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. З огляду на викладене суди не скасовують реєстрацію, а внесення змін у Державний реєстр прав не нерухоме майно та їх обтяжень проводиться реєстратором на підставі рішень судів.
В частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки до укладання договору купівлі-продажу квартиру оглядали, в ній ніхто не проживав, правовстановлюючі документи на ім`я продавця ОСОБА_7 були перевірені нотаріусом, його право власності на квартиру було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Про обставини, які були викладені у позовній заяві, ОСОБА_2 дізналась із позовної заяви ОСОБА_1 . Крім того, позивач ОСОБА_1 не є стороною оспореного договору, а також не була власником квартири на момент її відчуження. Довіреність на право розпорядження спірною квартирою видана ОСОБА_7 за його життя, була нотаріально посвідчена, та свідчить про волю власника на відчуження квартири. Позивачем не було виконано вимог статей 334, 1297 ЦК України, оскільки ОСОБА_1 станом на 26 березня 2015 року не прийняла спадщину, не мала зареєстрованого права власності на квартиру, квартирою не користувалась та не була в ній зареєстрована. Власником всієї квартири був брат позивача ОСОБА_7 . Доказів обмеження права ОСОБА_7 на розпорядження спірною квартирою як на момент видачі ним довіреності ОСОБА_3, так і у подальшому під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2015 року позивачем не надано. Рішення щодо державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_7 позивачем не оспорюється та є чинним.
Судові рішення оскаржуються в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, а тому їх касаційний перегляд здійснюється в цих межах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2019 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_2 . Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій- без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення.
Судами встановлено, щоОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
За життя ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (брату позивача) належала квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкодавець ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у вигляді 1/3 частки спірної квартири після смерті своєї матері ОСОБА_5 .
Після смерті батьків ОСОБА_7 не звертався з заявою про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину не отримував.
20 січня 2015 року ОСОБА_7 видав ОСОБА_3 довіреність, якою уповноважив її здійснювати всі необхідні дії щодо визнання та реєстрації права власності на спірну квартиру, оформлення спадщини після смерті батьків на цю квартиру та надав право розпоряджатися нею. Ця довіреність посвідчена приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Бедненком С. В. та зареєстрована в реєстрі за № 179.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
26 березня 2015 року ОСОБА_3, після смерті ОСОБА_7, на підставі довіреності від 20 січня 2015 року, уклала від імені ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, за умовами якого спірна квартира була відчужена ОСОБА_2 за 150 000,00 грн.
З тексту договору встановлено, що квартира належить ОСОБА_7 на підставі рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 14 жовтня 2010 року №266/3995/1/10-ц, провадження №2/266/1198/10, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 25 березня 2015 року.
Листом голови Приморського районного суду міста Маріуполя від 07 травня 2015 року №1.12/15 надано відповідь на запит представника позивача, з якої вбачається, що Приморським районним судом міста Маріуполя цивільна справа №266/3995/1/10-ц, провадження №2/266/1198/10 не реєструвалась, в архіві суду не знаходиться, статистична картка на справу з таким номером в системі автоматичного документообігу суду "Д-3" відсутня, вказана цивільна справа судом не розглядалась та рішення по ній не ухвалювалось.