ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/9737/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
прокурора - Голуб Є.В.,
позивачів: 1. не з`явилися, 2. не зʼявилися,
відповідача - Лесь Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019
(головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019
(суддя Джарти В.В.)
у справі №910/9737/19
за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2.Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління
до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк"
про стягнення 151 200,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України (далі - Прокурор) в порядку, визначеному ст.23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1, Міністерство) та Західного територіального квартино-експлуатаційного управління Київської міської ради (далі - позивач-2, Управління) з позовом до Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" (далі - відповідач, Банк) про стягнення 151 200,00 грн банківської гарантії.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані настанням гарантійного випадку за банківською гарантією №3241-18Г від 25.05.2018.
1.3. Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави, Прокурор покликався на те, що Міністерство та Управління належним чином не здійснюють захист державних інтересів, оскільки не звернулися до суду з позовом у цій справі.
2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 позов залишено без розгляду.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
2.3. Залишаючи без розгляду позов, поданий Прокурором, суди зазначили таке.
2.3.1. Звертаючись з позовною заявою в інтересах держави, прокурор вказав, що Міністерство та Управління неналежним чином здійснюють захист державних інтересів, проте прокурором у позовній заяві не зазначено, в чому саме полягає неможливість позивачів звернутися з відповідним позовом про стягнення суми банківської гарантії. Позивачі, в особі яких в інтересах держави з позовом до суду звернувся Прокурор, мають підстави і можливість самостійно захищати свої права за банківською гарантією 3241-18Г від 25.05.2018, а Прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо позивачами.
2.3.2. Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість), вирок суду щодо службових осіб, докази накладення дисциплінарних стягнень на відповідних державних службовців тощо.
2.3.3. Участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.
3. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та доводи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування зазначених вимог Прокурор покликається на таке.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що підтверджують наявність підстав для такого представництва.
Представництво прокурором законних інтересів держави в суді здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Необхідність захисту прокурором інтересів держави у цій справі зумовлена тим, що позивачі, маючи відповідні правомочності для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду, всупереч цим інтересам до суду не звернулися, надані їм повноваження не використали, належних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до державного бюджету України не вжили. Отже, правомірним є звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави.
У підтвердження зазначеного Прокурор покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах №№ 920/331/18, 910/3486/18 та 587/430/16-ц.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить касаційну скаргу відхилити, а судові рішення, що оскаржуються, - залишити в силі.
В цілому аргументація відповідача ґрунтується на висновках, здійснених судами в ухвалі та постанові, які переглядаються.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.