ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 816/2678/15
адміністративне провадження № К/9901/26671/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Арт"
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2015 року (суддя Ясиновський І.Г.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 року (головуючий суддя Лях О.П., судді: Яковенко М.М., Старосуд М.І.)
у справі № 816/2678/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Арт"
до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Арт" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 03.09.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скаржник зазначає, що з дня отримання податкових накладних від контрагента в нього виникло право формувати податковий кредит. Товариство стверджує, що не повинно нести відповідальність за господарську діяльність свого контрагента.
У запереченні на касаційну скаргу податковий орган наводить доводи, аналогічні викладеним у акті перевірки, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.09.2014 року по 05.09.2014 року відповідачем на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ТОВ "Юк Центр Лекс" за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 12.09.2014 року № 2186/16-03-22-02-12/37600604.
Висновками акта встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 388 766,67 грн.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.2014 року № 0004682202/1839, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 583 150 грн, з яких за основним платежем 388 766,67 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 194 383,33 грн.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством (замовник) та ТОВ "Юк Центр Лекс" (виконавець) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів від 03.02.2014 року № 47, за умовами якого замовник доручає та надає для перевезення вантажі (відходи), а виконавець зобов`язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом у міжміському сполученні на території України. Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31 грудня 2014 року.
Додатковою угодою від 28.02.2014 року № 1 до договору від 03.02.2014 року № 47, сторони узгодили маршрут перевезення за період з 03.02.2014 року по 28.02.2014 року, а саме: Кременчук-Дніпропетровська область, с. Петриківка, а також визначили вартість транспортних послуг, яка з урахуванням ПДВ склала 2 332 600 грн.
На підтвердження виконання умов договору Товариством надано товарно-транспортні накладні; податкові накладні; рахунки на оплату послуг та акти надання послуг; платіжні доручення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.