ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 813/1459/18
адміністративне провадження № К/9901/64837/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Желєзний І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (суддя - Москаль Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суд від 20.09.2018 (судді - Нос С.П., Сеник Р.П., Хобор Р.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача поновити йому виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 позов задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 11.10.2017 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, - залишено без розгляду.
З рішеннями судів попередніх інстанцій щодо залишення частини позовних вимог без розгляду не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати, а справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що має право на поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 - дати постановлення рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, яким були скасовані дискримінуючі положення законодавства щодо заборони виплати пенсії громадян, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.10.1993 позивачу було призначено пенсію за вислугу років, яка виплачувалась йому Львівським обласним військовим комісаріатом.
08.09.2000 ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділ посольства України в Державі Ізраїль.
Після виїзду позивача на постійне місце проживання за кордон, виплата йому пенсії була припинена.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 визнані неконституційними положення Закону, які обмежували виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон.
04.09.2017 позивач, через представника, звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про поновлення та виплату йому пенсії, у задоволенні якої листом від 05.10.2017 №1596/Н-101/ було відмовлено.
Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що після прийняття та опублікування рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 та не відновлення виплати позивачу пенсії, останній повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак з цієї дати і розпочався відлік строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 (в межах шестимісячного строку звернення до суду) підлягають залишенню без розгляду.