ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19)
за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» (далі - ТОВ «Бориспільпобутсервіс», відповідач 1), фізичної особи - підприємця Гордієнка Валерія Миколайовича (далі - ФОП Гордієнко В. М., відповідач 2), Бориспільської міської ради (далі - міськрада, відповідач 3), Виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - виконком), за участю: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» (далі - БРПТМ «Райтепломережа»), Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Зубр» (далі - КП «Зубр», райрада відповідно); на стороні відповідача - Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Бориспільське БТІ»), про скасування рішень, визнання недійсними договорів, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння
за касаційною скаргою Гордієнка В. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року у складі колегії суддів Руденко М. А., Пашкіної С. А., Дідиченко М. А. та рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року у складі судді Кошика А. Ю.
У лютому 2010 року прокурор звернувся до Господарського суду Київської області з позовом, у якому просив:
- визнати незаконними та скасувати рішення виконкому міськради:
1) від 14 квітня 2009 року № 377 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79»;
2) від 23 червня 2009 року № 550 «Про надання поштової адреси об'єктам нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі»;
3) від 23 червня 2009 року № 551 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс»;
4) від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину Гордієнку Валерію Миколайовичу на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях»;
5) від 13 жовтня 2009 року № 889 «Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-В»;
- визнати недійсними договори міни:
1) від 30 липня 2009 року, укладеного між ТОВ «Борипільпобутсервіс» та громадянином Гордієнком В. М. щодо об'єктів нерухомості у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79-В (№ 1, № 3, № 5, № 7), 79-Б, 79-Г, 79-Д;
2) від 13 серпня 2009 року, укладеного між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та міськрадою щодо об'єктів нерухомості у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79‑В, № 2, № 4, № 6, № 8, № 9;
- визнати право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі райради на приміщення: будинку побуту чотириповерхового з підвальним приміщенням площею 2 702,9 кв. м, будинку побуту двоповерхового площею 693,3 кв. м, пральні самообслуговування площею 112,3 кв. м, трансформаторної підстанції площею 23,6 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79;
- витребувати зазначене нерухоме майно з незаконного володіння громадянина Гордієнка В. М. та міськради на користь райради.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане нерухоме майно є об'єктом комунальної власності, яке незаконно передано у власність юридичної та фізичної осіб, внаслідок чого територіальна громада сіл Бориспільського району в особі райради позбавлена можливості отримувати прибуток від його використання.
Зокрема, позивач зазначає, що рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року передано в комунальну власність територіальних громад Бориспільського району майно та приміщення Бориспільського державного комунального виробничо-комерційного підприємства побутового обслуговування населення (далі - ВКП «Бориспільпобутсервіс»). Спірні об'єкти нерухомого майна не були включені до переліку майна, яке було приватизоване під час приватизації вказаного підприємства, та залишились у комунальній власності територіальних громад Бориспільського району. За таких обставин розпорядження міськрадою зазначеними об'єктами нерухомого майна, які не були у її віданні, укладення договорів щодо спірного нерухомого майна без участі власника - територіальних громад Бориспільського району в особі райради суперечить законодавчим приписам, у зв'язку із чим відповідні рішення міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оспорювані договори - визнанню недійсними, право власності на майно має бути визнано за територіальною громадою сіл Бориспільського району в особі райради, а майно повернуто законному власнику із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Під час перегляду судових рішень у справі за нововиявленими обставинами позивач відмовився від позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення виконкому міськради від 23 червня 2009 року № 550 «Про надання поштової адреси об'єктам нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» по вул. Київський Шлях у м. Борисполі» у зв'язку з відсутністю доказів того, що це рішення виконкому міськради порушує його права.
Суди розглядали справу неодноразово.
23 жовтня 2014 року рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року, заяву БРПТМ «Райтепломережа» задоволено: рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року скасовано; ухвалено нове рішення - про задоволення позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
06 квітня 2015 року постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2015 року та рішення Господарського суду Київської області від 23 жовтня 2014 року в частині задоволення заяви БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами та його скасування залишено в силі. В іншій частині вказані судові рішення скасовано, справу направлено до Господарського суду Київської області для нового розгляду.
Вищий господарський суд України вказав, що, задовольняючи заяву БРПТМ «Райтепломережа» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що обставини, про які стало відомо із листа СБУ від 08 листопада 2012 року № 52/12/3547 та доданих до нього документів із вилученої приватизаційної справи підприємства «Бориспільпобутсервіс», є нововиявленими, істотними для справи і такими, що не були і не могли бути відомі заявникові, а отже, суди дійшли правильного висновку щодо необхідності скасування рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року. Водночас Вищий господарський суд України зазначив, що відповідно до частини восьмої статті 114 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції; далі - ГПК України) лише після скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа може розглядатись господарським судом на загальних підставах, за правилами, встановленими ГПК України. Проте під час розгляду заяви БРПТМ «Райтепломережа», за умови існування нескасованого рішення, місцевим судом учинялися численні процесуальні дії, зокрема, залучення третьої особи, прийняття уточнення до позову, витребування доказів. Тому судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд заяви зі стадії призначення до розгляду. Крім того, суд касаційної інстанції зауважив про необхідність обговорення питання щодо підсудності цього спору господарським судам із урахуванням суб'єктного складу учасників спірних правовідносин виходячи з того, що, звертаючись до Господарського суду Київської області із позовною заявою, прокурор зазначив серед відповідачів фізичну особу Гордієнка В. М., який відповідно до свідоцтва про право власності є власником спірного майна.
20 вересня 2018 року останнім рішенням Господарського суду Київської області за наслідками перегляду рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року за нововиявленими обставинами позов з урахуванням уточнення вимог задоволено повністю.
Суд першої інстанції керувався тим, що трудовий колектив ВКП «Бориспільпобутсервіс» не виявив бажання приватизувати будівлі (відмовився від приватизації будівель) підприємства, відповідно, приватизація ВКП «Бориспільпобутсервіс» була проведена без приватизації будівель, які з відання райради не вибували, залишились у комунальній власності територіальної громади сіл Бориспільського району і згодом були передані на баланс Бориспільского ЖКК, а в подальшому - на баланс його правонаступника - БРПТМ «Райтепломережа». Оскільки спірні об'єкти нерухомого майна не були приватизовані товариством покупців, створеним членами трудового колективу ДКП «Бориспільпобутсервіс», відповідно - не набуті у власність ТОВ «Бориспільпобутсервіс», немає правових підстав для вчинення відповідачами жодних дій щодо цього майна.
Суд першої інстанції вважав, що рішення виконкому міськради від 14 квітня 2009 року № 377 та від 23 червня 2009 року № 551, на підставі яких у ТОВ «Бориспільпобутсервіс» виникло право власності на спірні приміщення (будівлі), прийняті із порушенням положень Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, та інших нормативно-правових актів України, що, у свою чергу, призвело до протиправного позбавлення права власності територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області на вказане нерухоме майно та до його відчуження особою, що не мала таких повноважень, а саме ТОВ «Бориспільпобутсервіс», на користь Гордієнка В. М. та міськради на підставі договорів міни від 30 липня та 13 серпня 2009 року. Як наслідок, вказані договори міни є такими, що суперечать статті 203 ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», іншим нормативно-правовим актам, що є підставою для визнання їх недійсними. Також оскільки майно вибуло з комунальної власності Бориспільського району всупереч чинному законодавству України та волі територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області в особі райради, воно має бути витребуване із чужого незаконного володіння.
Також суд зазначив, що позов подавався у відповідній частині до Гордієнка В. М., однак у судовому засіданні 19 квітня 2010 року до винесення рішення у справі Господарський суд Київської області на підставі приписів частини третьої статті 24 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) здійснив заміну відповідача Гордієнка В. М. на належного - ФОП Гордієнка В. М. (свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 № 852821). Отже, рішення Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року приймалось щодо ФОП Гордієнка В. М. Сторони не заперечували проти заміни цього відповідача, рішення суду з підстав суб'єктного складу не оскаржувалось. До того ж на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами виключається можливість зміни складу учасників спору, щодо яких приймалось таке рішення.
Стосовно укладення 30 липня 2009 року договору міни між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та Гордієнком В. М. як громадянином суд зробив висновок, що відповідний договір укладено внаслідок реалізації Гордієнком В. М. своїх корпоративних прав у ТОВ «Бориспільпобутсервіс». Унаслідок укладення цього договору фактично відбувся вихід Гордієнка В. М. зі складу учасників ТОВ «Бориспільпобутсервіс» з передачею йому частки в майні товариства в обмін на корпоративні права. Отже, набуття Гордієнком В. М. права власності на спірні об'єкти нерухомого майна мало місце у корпоративних, тобто господарських відносинах. Крім того, вимоги про визнання недійсними договорів міни та витребування майна із чужого незаконного володіння є похідними від заявленого в позові та встановленого під час перегляду рішення за нововиявленими обставинам факту ненабуття ТОВ «Бориспільпобутсервіс» права власності на спірні об'єкти нерухомості та відсутності в останнього права їх відчужувати чи іншим чином ними розпоряджатись.
29 липня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що товариство покупців, створене членами трудового колективу ВКП «Бориспільпобутсервіс», нерухоме майно не приватизувало, відповідно це майно не набувалось у власність ТОВ «Бориспільпобутсервіс» і залишилось у комунальній власності райради.
30 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Гордієнка В. М. задовольнила частково. Рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року скасувала в частині задоволення позовних вимог про: визнання незаконними та скасування рішень виконкому міськради: 1) від 14 квітня 2009 року № 377 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс» на цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79»; 2) від 23 червня 2009 року № 551 «Про оформлення права власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Бориспільпобутсервіс»; 3) від 13 жовтня 2009 року № 929 «Про оформлення права власності громадянину Гордієнку Валерію Миколайовичу на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях»; 4) від 13 жовтня 2009 року № 889 «Про оформлення права власності Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 79-В»; визнання недійсними договорів міни: 1) від 30 липня 2009 року, укладеного між ТОВ «Борипільпобутсервіс» та громадянином Гордієнком В. М., щодо об'єктів нерухомості у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79-В (№ 1, № 3, № 5, № 7), 79-Б, 79-Г, 79-Д; 2) від 13 серпня 2009 року, укладеного між ТОВ «Бориспільпобутсервіс» та міськрадою, щодо об'єктів нерухомості у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79‑В, № 2, № 4, № 6, № 8, № 9; визнання права власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі райради на приміщення: будинку побуту чотириповерхового площею 2 702,9 кв. м у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79-В, у тому числі № 1, № 2 - нежитлові приміщення підвального поверху; № 3, № 4 - нежитлові приміщення першого поверху; № 5, № 6 - нежитлові приміщення другого поверху; № 7, № 8 - нежитлові приміщення третього поверху; № 9 - нежитлові приміщення четвертого поверху; будинку побуту двоповерхового площею 693,3 кв. м у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79-Б; пральні самообслуговування площею 112,3 кв. м у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79-Г; трансформаторної підстанції площею 23,6 кв. м у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79-Д. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог. У частині позовних вимог про витребування із чужого незаконного володіння Гордієнка В. М. та міськради об'єктів нерухомості рішення Господарського суду Київської області від 20 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29 липня 2019 року залишено без змін та поновлено їх виконання. Вирішено питання щодо судового збору.
Велика Палата Верховного Суду щодо позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому міськради про оформлення за відповідачами права власності на спірне майно, визнання недійсними договорів міни та визнання за позивачем права власності на спірне майно керувалася такими міркуваннями.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з цим висновком Верховного Суду України, оскільки задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України, є неефективними.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
Посилаючись на вказане, Велика Палата Верховного Суду вважала, що задоволення позовних вимог райради про визнання незаконними та скасування рішень виконкому міськради щодо оформлення права власності на спірне нерухоме майно за відповідачами 1, 2 і 3, визнання недійсними договорів міни, укладених між цими відповідачами стосовно спірного майна, та визнання за позивачем права власності на вказане майно не призвело б до відновлення володіння територіальною громадою Бориспільського району вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним способом захисту позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідним від наведених вимог, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387, 388 ЦК України, що й повинно бути доведено в суді.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суди мали відмовити у задоволенні вимог про визнання незаконними та скасування рішень виконкому міськради, визнання недійними договорів міни, визнання права власності на спірне нерухоме майно.
У частині позовних вимог про витребування спірного майна з незаконного володіння відповідачів 2 і 3 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до статей 31, 32 Закону України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність» (у редакції від 04 червня 1993 року) до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Згідно зі статтею 35 указаного Закону об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року «Про перелік об'єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і міста Бровари» є підставою набуття територіальною громадою Бориспільського району права власності на вказане у ньому майно.
При цьому законодавство України, чинне на момент виникнення права власності територіальної громади Бориспільського району на спірне нерухоме майно, не передбачало обов'язкової реєстрації цього права та виникнення права з моменту такої реєстрації, тому відсутність державної реєстрації у цьому випадку не впливає на правовий статус зазначених об'єктів нерухомості.
Отже, райрада, яка від імені та в інтересах територіальної громади сіл Бориспільського району Київської області здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, мала право заявити позов про витребування майна, що перебуває у власності цієї територіальної громади, із чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 червня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2010 року, у задоволенні позову відмовлено, оскільки суди вважали не доведеним, що власником спірних будівель є саме райрада.
Разом з цим під час перегляду справи за нововиявленими обставинами суди попередніх інстанцій встановили наявність права позивача на витребуване майно, у зв'язку із чим дійшли висновку про задоволення віндикаційного позову.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що суди правильно задовольнили позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Гордієнка В. М. та міськради на користь райради спірного нерухомого майна.
При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи ФОП Гордієнко В. М. та міськради про те, що суди першої та апеляційної інстанцій витребували майно в особи, яка на момент розгляду справи не була його власником, бо предметом спору вже володіє ТОВ «Сонячна Галявина», яке не було залучене до участі у справі, зазначивши, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Отже, нововиявленими обставинами можуть бути лише ті обставини, які існували під час розгляду справи. Тому під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами не можуть враховуватися обставини та факти, які сталися пізніше. Отже, суди попередніх інстанцій правильно не взяли до уваги доводи, що спірне майно вибуло з володіння одного з відповідачів після ухвалення судового рішення, що переглядається.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно в разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Зазначене, на думку Великої Палати, спростовує доводи ФОП Гордієнко В. М. та міськради, що суди попередніх інстанцій витребували майно не у відповідача 2, а в актуального володільця спірного майна - ТОВ «Сонячна Галявина». При цьому позивач не позбавлений права звернутись до актуального володільця спірного майна з позовом про його витребування.
З такими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та відповідно до статті 34 ГПК України висловлюємо окрему думку.
Суди встановили такі обставини.
Згідно з положеннями статуту ВКП «Бориспільпобутсервіс» від 25 лютого 1993 року воно було засноване на власності Київської області.
Рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 21 грудня 1993 року ВКП «Бориспільпобутсервіс» було передано з комунальної власності Київської обласної ради до комунальної власності територіальних громад Бориспільського району Київської області.
Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - Бориспільська РДА) від 02 лютого 1996 року № 51 (зі змінами, внесеними розпорядженням Бориспільської РДА від 17 жовтня 1996 року № 438) ВКП «Бориспільпобутсервіс» включено до переліку об'єктів, що підлягали приватизації у 1996 році. Приватизація мала бути проведена без викупу приміщень (у разі відмови власника приватизувати відповідне приміщення), з подальшим наданням їх в оренду шляхом викупу патентів.
Членами трудового колективу ВКП «Бориспільпобутсервіс» створене товариство покупців, зареєстроване наказом представництва Фонду державного майна України в Бориспільському районі (далі - представництво ФДМУ) від 12 березня 1996 року № 13-ТП.
Відповідно до наказу представництва ФДМУ від 22 березня 1996 року № 7-МП на ВКП «Бориспільпобутсервіс» проведено інвентаризацію та здійснено оцінку вартості майна станом на 01 квітня 1996 року. Складено інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей. Встановлено наявність основних засобів, балансова вартість яких становить 1 467 532 тис. крб, залишкова вартість - 456 482 тис. крб. Визначено, що об'єкт приватизації підлягає дооцінці на суму 5 417 842 тис. крб. Результати інвентаризації розглянуто на засіданнях інвентаризаційної комісії від 17 квітня 1996 року та комісії по оцінці вартості майна ВКП «Бориспільпобутсервіс» від 23 квітня 1996 року. Відповідно до протоколу засідання комісії по оцінці вартості майна від 23 квітня 1996 року комісія підтвердила, що майно підприємства складає 5 874 324 тис. крб; воно викупається колективом без будівлі. Комісія ухвалила провести приватизацію майна підприємства без будівлі шляхом викупу, акт оцінки вартості майна подати представництву ФДМУ на затвердження.
Наказом представництва ФДМУ від 24 квітня 1996 року № 10-МП затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) ВКП «Бориспільпобутсервіс» без будівель комплексних приймальних пунктів району станом на 01 квітня 1996 року. Як зазначено у цьому акті, загальна вартість майна, що підлягає приватизації, становить 5 874 324 тис. крб (що складається із залишкової вартості основних засобів у сумі 456 482 тис. крб та суми дооцінки, що враховує потенційну прибутковість майна, в розмірі 5 417 842 тис. крб).
Наказом представництва ФДМУ від 24 квітня 1996 року № 9-МП змінено спосіб приватизації майна ВКП «Бориспільпобутсервіс», визначено приватизацію шляхом викупу товариством покупців трудового колективу цього підприємства. 30 квітня 1996 року між представництвом ФДМУ (продавець) і товариством покупців ВКП «Бориспільпобутсервіс» (покупець) укладено договір № 5 купівлі-продажу державного майна при викупі, згідно з умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця державне майно ЦМК ВКП «Бориспільпобутсервіс» у м. Борисполі на вул. Київський Шлях, 79 на земельній ділянці площею 2,5 га, а покупець зобов'язався прийняти майно і сплатити за нього визначену договором ціну. Майно підприємства включало всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання та інше майно згідно з актом інвентаризації. Ціна вказаного майна була визначена на підставі акта оцінки вартості майна ЦМК ВКП «Бориспільпобутсервіс» і становила 5 874 324 тис. крб. Право власності на майно переходило до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі. Відповідний акт приймання-передачі приватизованого майна ВКП «Бориспільпобутсервіс» був підписаний сторонами 04 вересня 2000 року. Також 04 вересня 2000 року товариству покупців членів трудового колективу ВКП «Бориспільпобутсервіс» Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області було видано свідоцтво про власність на майно ЦМК ВКП «Бориспільпобутсервіс» (реєстраційний № 7-МП-КВ).
У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (споруди, приміщення) від 17 травня 1996 року, укладеного між представництвом ФДМУ (продавець) і товариством покупців членів трудового колективу ВКП «Бориспільпобутсервіс» (покупець). Згідно з умовами цього договору продавець зобов'язався передати