Постанова
Іменем України
27 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 2-5328/11
провадження № 61 - 46375св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються, - державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Наталія Володимирівна,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство "СБЕРБАНК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченко М. М., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ Комлик Н. В. та просив поновити пропущений ним з поважних причин строк на оскарження постанов державного виконавця, визнати дії державного виконавця, що полягають у винесенні 12 лютого 2015 року постанови про арешт всього майна боржника, а 16 квітня 2015 року постанови про оголошення розшуку належного йому транспортного засобу - неправомірними; скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем 12 лютого 2015 року про накладення арешту на все його майно; скасувати постанову про розшук майна боржника, винесену державним виконавцем 16 квітня 2015 року про оголошення розшуку всього майна заявника.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 17 червня 2015 року при зверненні до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції йому стало відомо, що в межах виконавчого провадження № 46478852 постановою державного виконавця від 12 лютого 2015 року накладено арешт на все його майно, а постановою від 16 квітня 2015 року оголошено розшук належного йому автотранспортного засобу, який перебуває в заставі в іншому банку. Зазначив, що до 17 червня 2015 року йому не було відомо про вищезгадані постанови Державного виконавця, оскільки за адресою, що зазначена у виконавчому листі, він не зареєстрований та не проживає. Вважає постанови державного виконавця від 12 лютого 2015 року та від 16 квітня 2015 року незаконними та необґрунтованими, оскільки державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, яке перебуває у заставі в іншому банку, у зв`язку з чим порушено черговість стягнення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа розглядалась неодноразово.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду зі скаргою на неправомірні дії Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Н. В. про скасування постанов.
Визнано дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Комлик Н. В. у виконавчому провадженні № 46478852 неправомірними, скасовано у виконавчому провадженні № 46478852 постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12 лютого 2015 року, постанову про розшук майна боржника від 16 квітня 2015 року.
Суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на предмети іпотеки та застави та оголошення розшуку в порядку примусового виконання проведено державним виконавцем за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем (заставодержателем), та у порушення передбаченого частиною 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року і частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (застави). Оскаржувані постанови державного виконавця порушують права заявника вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що суперечить вимогам статей 8, 19, 41, 56 Конституції України, статей 316, 317, 319, 321 ЦК України та Закону України "Про заставу".
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року скасовано, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційний суд виходив із того, що арешт майна заявника та заборона його відчуження ніяким чином не порушує права ОСОБА_1 як власника, оскільки об`єкти права власності перебувають у його вільному володінні та користуванні. Арешт обмежує лише право розпорядження такими об`єктами власності. ОСОБА_1 не довів, що постанова про арешт його майна та оголошення його в розшук були прийняті не у відповідності до закону, не в межах повноважень державного виконавця та з порушенням його прав. Суд першої інстанції мав залучити до участі у справі заінтересовану особу Акціонерне товариство "СБЕРБАНК", оскільки арешт на майно боржника накладався в інтересах банку, а тому прийняте в справі рішення суттєво впливає на право банку отримати стягнення на підставі судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду України від 09 квітня 2014 року у справі № 6-13цс14. Суд дійшов помилкового висновку про те, що оскаржені постанови не порушують його прав, як боржника. Позиція суду апеляційної інстанції суперечить вимогам статей 8, 19, 41, 56, 124 - 126, 129 Конституції України, статей 316, 317, 319, 321 ЦК України та Закону України "Про заставу".
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
У травні 2019 року до Верховного Суду від Акціонерного товариства "СБЕРБАНК", який є стягувачем у виконавчому провадженні № 46478852, надійшов відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1,витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судами встановлено, що стягувач (Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії") заявою від 05 лютого 2015 року звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про пред`явлення виконавчого документа до виконання, в якій просив відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 20 січня 2012 року у цивільній справі № 2-5328/11 року та стягнути не сплачений борг в першу чергу за рахунок реалізації предмету іпотеки - нежитлових приміщень АДРЕСА_1 . Крім того, у вказаній заяві стягувач просив з метою забезпечення виконання виконавчого листа, відповідно до статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження винести постановупро накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно боржника.