Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 741/714/15
провадження № 61-44862св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року у складі судді Киреєва О. В. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України" про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини на її ім`я надійшли кошти в сумі 170 842,63 грн, які 12 вересня 2014 року були зараховані відповідачем на її пенсійний рахунок з утриманням банком з цієї суми 854,22 грн, як комісії. Позивач вважає дії банку щодо утримання комісії неправомірними, у зв`язку з чим неодноразово зверталась до відповідача про повернення зазначеної суми. 19 березня 2015 року незаконно утримані кошти в сумі 854,22 грн були зараховані відповідачем на її поточний рахунок. У зв`язку з чим, позивач просила стягнути з відповідача кошти з врахуванням індексу інфляції з 12 вересня 2014 року, пеню в сумі 3 % річних від простроченої суми, штраф за прострочку платежу, завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України", в якому просили: визнати незаконними дії банку щодо несвоєчасного зарахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів; стягнути майнову шкоду, розмір якої визначить експертиза, та моральну шкоду в розмірі 500 грн на користь ОСОБА_1, за неповідомлення позивачів про надходження коштів від Міністерства юстиції України стягнути майнову шкоду, яку визначить судова експертиза, та по 1 000 грн кожному позивачу в рахунок завданої моральної шкоди; за розголошення банківської таємниці про надходження коштів від Міністерства юстиції України стягнути кожному позивачу по 2 500 грн на відшкодування моральної шкоди; за невідкриття поточного рахунку згідно з нотаріальною довіреністю на ОСОБА_2 стягнути майнову шкоду, що визначить судова експертиза, та відшкодувати моральну шкоду 20 000 грн на користь ОСОБА_1 ; за нарахування комісійної винагороди в розмірі 854,22 грн стягнути майнову шкоду, що визначить бухгалтерська експертиза, та 5 000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2015 року зазначені вище позови були об`єднані в одне провадження.
Після неодноразових уточнень позовних вимог, позивачі остаточно просили:
визнати неправомірними дії ПАТ "Державний ощадний банк України" при: зарахуванні грошових коштів, що надійшли до банку; неповідомленні отримувачів грошових коштів про їх надходження; нарахуванні комісійної винагороди; розголошенні банківської таємниці; відмові у відкритті поточного рахунку та порушенні прав клієнта при отриманні депозиту;
стягнути з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування майнової шкоди 5 387,51 грн;
стягнути з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування майнової шкоди 5 607,89 грн.
стягнути з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди по 10 000 грн кожній.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії ПАТ "Державний ощадний банк України" при зарахуванні грошових коштів, що надійшли до банку, неповідомленні отримувачів грошових коштів про їх надходження, нарахуванні комісійної винагороди, розголошенні банківської таємниці, відмові у відкритті поточного рахунку та порушенні прав клієнта при отриманні депозиту. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 5 387,51 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. Стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 5 607,89 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивачів були порушені неправомірними діями відповідача, які були допущені при зарахуванні грошових коштів, що надійшли позивачам на виконання рішення Європейського суду з прав людини, та при їх видачі. Розмір майнової шкоди підтверджений висновком експертизи, розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням моральних страждань позивачів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково. Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2017 року скасовано в частині визнання дій ПАТ "Державний ощадний банк України" щодо: зарахування грошових коштів, що надійшли до банку на ім`я ОСОБА_2 ; неповідомлення отримувачів грошових коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про їх надходження; розголошення банківської таємниці, та в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат і моральної шкоди, що пов`язані з указаними позовними вимогами, та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Зменшено суму майнової шкоди, що стягнута з ПАТ "Державний ощадний банк України на користь ОСОБА_1 з 5 381,51 грн до 323,51 грн, а суму моральної шкоди з 1 000 грн до 300 грн. Зменшено суму майнової шкоди, що стягнута з ПАТ "Державний ощадний банк України на користь ОСОБА_2 з 5 607,89 грн до 263,05 грн, а суму моральної шкоди з 1 000 грн до 100 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій щодо зарахування грошових коштів, що надійшли до банку на ім`я ОСОБА_2 та неповідомлення отримувачів про їх надходження, апеляційний суд виходив із того, що на час надходження коштів до банку ОСОБА_2 не мала відкритого рахунку в установі відповідача, картковий рахунок був відкритий 18 вересня 2014 року і в цей же день гроші були перераховані на її рахунок.
Що стосується неповідомлення позивачів про надходження коштів, то апеляційний суд виходив із того, що Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" в редакції, чинній на час здійснення переказу, не містив вимоги про повідомлення отримувача коштів про наявний переказ. Ураховуючи те, що апеляційним судом не встановлено неправомірних дій відповідача, тому не підлягають задоволенню й вимоги ОСОБА_2 про стягнення з банку 3 % річних та інфляційних втрат за період з 09 вересня 2014 року по 18 вересня 2014 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій банку щодо розголошення банківської таємниці та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із недоведеності позову в цій частині. У зв`язку з викладеним відсутні й підстави для відшкодування моральної шкоди.
Що стосується вимог про визнання незаконними дій банку щодо відмови у відкритті за довіреністю виданою ОСОБА_3 поточного рахунку на ім`я ОСОБА_2, то апеляційний суд виходив із недоведеності вимог в цій частині, оскільки банком, на підставі довіреності виданої ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3, та написаної останнім відповідної заяви, було відкрито саме картковий рахунок. Будь-яких заяв про відкриття інших рахунків не надходило. Крім того, в цей же день на відкритий рахунок були зараховані кошти в розмірі 169 988,41 грн, частина яких була отримана ОСОБА_2, що відповідно до статті 241 ЦК України, свідчить про схвалення правочину щодо відкриття зазначеного рахунку.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині визнання незаконними дій відповідача щодо порушення прав клієнта при отриманні депозиту, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 не змогла отримати власний депозит на першу вимогу, що не заперечується відповідачем, тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.
Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачів 3 % річних та інфляційних втрат, на підставі статті 625 ЦК України, за невчасне повернення утриманого банком при надходженні коштів комісійного нарахування в сумі 854,22 грн. Крім того, визначений судом розмір 3 % річних та інфляційних втрат узгоджується з висновком судової економічної експертизи від 16 червня 2017 року.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та зменшуючи її розмір, апеляційний суд виходив із положень статті 23 ЦК України та частини першої статті 1167 ЦК України. При цьому врахував всі обставини справи та моральні страждання позивачів спричинені незаконними діями відповідача, які частково знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення апеляційної інстанції в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції змінити в частині відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована не врахуванням апеляційним судом при ухваленні рішення того, що при надходженні грошових коштів на ім`я позивачів від Міністерства юстиції України, відповідач мав вчинити такі дії, однак не вчинив: повідомити клієнта про надходження коштів; не розголошувати відомостей про надходження грошових коштів на вказане в платіжному дорученні ім`я стороннім особам; зарахувати грошові кошти на рахунок клієнта; укласти договір про відкриття банківського рахунку з клієнтом або особою, на ім`я зазначене в документі; за розпорядженням клієнта видати з його рахунку грошові кошти готівкою при зверненні клієнта в період операційного часу. Також, визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 300 грн та 100 грн відповідно, апеляційний суд не послався, яким законодавством керувався, та не врахував душевні страждання та відчуття приниження честі та гідності, а також ділової репутації позивачів.
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому в лютому 2019 року відзиві, ПАТ "Державний ощадний банк України" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги зводяться до повторного викладу позовних вимог, емоційних виразів незгоди з постановою апеляційного суду та до переоцінки доказів, що зводиться до прохання позивачів переглянути справу ще раз, що не входить до компетенції Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині яка не змінена та не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, винесеним у справі "Поживотько проти України", яке набуло статусу остаточного 17 січня 2014 року, Міністерство юстиції України 09 вересня 2014 року перерахувало у ПАТ "Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти по 170 842,63 грн кожній.
Ці суми були зараховані 10 вересня 2014 року на транзитний рахунок банку для подальшого перерахування на особисті рахунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказані грошові кошти в сумі 169 998,41 грн були перераховані на поточний пенсійний рахунок позивача ОСОБА_1 12 вересня 2014 року, а на рахунок ОСОБА_2 - 18 вересня 2014 року, у день відкриття на її ім`я відповідного карткового рахунку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.