Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 701/772/18
провадження № 61-12415св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєв Максим Юрійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алексєєва М. Ю. (далі - приватний нотаріус
Алексєєв М. Ю.) про скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 12 грудня 2006 року вона придбала житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу СтаросвітськоюО. Г. за реєстровим № 4624, право власності на будинок зареєстровано 14 грудня 2006 року за № 15032573.
20 грудня 2006 року між нею та Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір
№ СSMWGК00000016, згідно умов якого вона отримала кредит у розмірі
85 000,00 грн на придбання зазначеного житлового будинку та 17 000,00 грн на сплату страхових платежів.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 20 грудня 2006 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір іпотеки № СSMWGК00000016, за умовами якого вона передала в іпотеку придбаний за кредитні кошти житловий будинок.
01 серпня 2018 року їй стало відомо, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 вересня 2016 року, індексний номер 31249743, прийнятого приватним нотаріусом Алексєєвим М. Ю., номер запису про право власності 16240413, власником житлового будинку, що був предметом іпотеки є ПАТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для прийняття нотаріусом, як реєстратором, рішення про реєстрацію права власності на будинок за ПАТ КБ "ПриватБанк" є вимога ПАТ КБ "ПриватБанк" від 22 липня 2016 року про порушення умов кредитного договору та дострокове повернення суми кредиту, та договір іпотеки від 20 грудня
2006 року.
Посилаючись на те, що перехід права власності на спірний житловий будинок до ПАТ КБ "ПриватБанк", реєстрація якого відбулась на підставі рішення нотаріуса від 06 вересня 2016 року, відбувся без її відома та з порушенням вимог закону, просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 вересня 2016 року, індексний номер 31249743 про реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк", прийняте приватним нотаріусом Алексєєвим М. Ю., номер запису про право власності 16240413; зобов`язати приватного нотаріуса Алексєєва М. Ю. поновити запис про право власності 15032573 на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 08 лютого
2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконував умов кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".Встановивши, що приватним нотаріусом дотримані вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій нотаріуса та зобов`язання його поновити запис про право власності.
Суд відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що вона не отримувала повідомлення банку від 22 липня 2016 року про порушення умов кредитного договору та дострокове повернення суми кредиту, а підпис на зворотному повідомленні про його вручення виконано іншою особою, зазначивши, що кореспонденція на ім`я ОСОБА_2 надходила за адресою розташування спірного іпотечного майна, що знаходилось у користуванні ОСОБА_3 . Зазначена у абзаці восьмому повідомлення вимога до ОСОБА_4 про повернення суми боргу могла бути технічною опискою, оскільки повідомлення адресовано ОСОБА_2, якій як і ОСОБА_3, було відомо про існування боргових зобов`язань перед ПАТ КБ "Приватбанк" та судових справ щодо іпотечного майна. Суд вважав необґрунтованими посилання на недотримання банком умов пункту 24 договору іпотеки, оскільки питання чинності та законності договору іпотеки не є предметом розгляду даної справи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 вересня 2016 року, індексний номер 31249743 про реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк", прийняте приватним нотаріусом Алексєєвим М. Ю, номер запису про право власності 16240413.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. З матеріалів справи вбачається, і не заперечувалось сторонами, що ПАТ КБ "ПриватБанк" 22 липня 2016 року надіслав вимогу до ОСОБА_2 про порушення умов кредитного договору та дострокове повернення суми кредиту, яку вона отримала 27 липня 2016 року, проте в матеріалах справи наявні дві копії однієї вимоги, які різняться за своїм змістом, при цьому оригінал вимоги сторонами надано не було, а тому перевірити дійсний зміст вказаної вимоги не є можливим. Урахувавши зазначене, а також те, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 18 січня
2011 року, яке набрало законної сили 29 січня 2011 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 20 грудня 2006 року № CSMWGK00000016, тобто ПАТ КБ "ПриватБанк" ще у 2011 році використало своє право, передбачене пунктом 24 договору іпотеки від 20 грудня 2006 року та частиною другою статті 1050 ЦК України на дострокове стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Ураховуючи наведене апеляційний суд дійшов до висновку, що станом на 06 вересня 2016 року, коли приватний нотаріус
Алексєєв М. Ю. здійснив державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ КБ "ПриватБанк", права іпотекодержателя вже були захищені судовим рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 06 вересня 2016 року є обґрунтованими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання приватного нотаріуса Алексєєва М. Ю. поновити запис про право власності на спірний житловий будинок, апеляційний суд вказав, що поновлення скасованих записів про право власності за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав позивача, оскільки таке поновлення не пов`язане з виникненням або припиненням права на це майно, а є наслідком скасуванням неправомірного рішення про реєстрацію права власності за банком, а тому вчинення дій, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", відноситься до виключної компетенції державного реєстратора, в даному випадку нотаріуса, та здійснюється відповідно до пункту52 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141(далі - Порядок № 1141).
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк", правонаступника ПАТ КБ "ПриватБанк", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня
2019 року,а рішення Маньківського районного суду Черкаської області
від 08 лютого 2019 року залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що підписанням договору іпотеки від 20 грудня 2006 року сторони погодили його умови, зокрема застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку" та досягли згоди щодо можливого звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Заявник вважав помилковим висновок апеляційного суду про неможливість перевірити дійсний зміст вимоги банку від 22 липня 2016 року, оскільки факт направлення банком зазначеної вимоги та її отримання позивачем 27 липня 2016 року сторонами не заперечується, що відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Зазначав, що
АТ КБ "ПриватБанк"надав нотаріусу усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ КБ "ПриватБанк", який діяв відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона зазначала, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
20 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", укладено договір іпотеки
№ СSMWGК00000016, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку придбаний за кредитні кошти житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 24 договору іпотеки від 20 грудня 2006 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 19.8.1, 19.8.2, 19.9 договору. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: 1) на підставі рішення суду; або 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; або 3) згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі, зокрема переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що договір іпотеки не містить пунктів 19.8.1, 19.8.2, 19.9., випадки та підстави звернення стягнення на предмет іпотеки визначені у пунктах 18.8.1, 18.8.2, 18.9 договору, за змістом яких сторони дійшли згоди, що у випадку, коли в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не були виконані, у разі порушення позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, незалежно від настання термінів їх виконання, а також у разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, за наявності невиконаних зобов`язань на момент розірвання, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Пункт 28 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", а саме зазначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
22 липня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направив позивачеві повідомлення-вимогу про порушення умов кредитного договору та дострокове повернення суми кредиту, за змістом якої вимагав у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги достроково повернути заборгованість за кредитним договором у розмірі 591 601,38 грн. У разі невиконання зазначеної вимоги у визначений строк, банк вимагав відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про іпотеку" добровільно звільнити житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, разом із усіма членами сім`ї та іншими мешканцями. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 27 липня 2016 року, повідомлення банку було вручено позивачу особисто.