Постанова
Іменем України
19 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 761/15908/17
провадження № 61-3250св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Оніщука М. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Банк "Фінанси та Кредит", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору банківського вкладу та додаткової угоди до нього, застосування наслідків недійсності правочину.
Позовна заява мотивована тим, що 05 травня 2014 року між ним та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К "Золотий" та додаткову угоду до нього про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи у банківському металі, відповідно до умов яких він надав банку один зливок банківського металу золота вагою 50 г (1,61 тройських унцій) вартістю 23 716,66 грн для розміщення на депозитному рахунку строком на один рік, а банк, після закінчення терміну договору, повинен повернути йому вклад та виплатити відсотки за користування вкладом до 10 травня 2015 року. Однак вклад (зливок) йому повернуто не було у визначений договором строк.
На підставі постанови правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
05 жовтня 2015 року він звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О. С. із заявою щодо розірвання договору про поточний рахунок та про повернення майна вкладнику, проте відповідь від уповноваженої особи Фонду або банку по суті на його заяву надано не було і зливок повернутий не був.
Крім того, 13 жовтня 2015 року він звернувся до керуючого Філії "Центральне Регіональне Управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Олейника І. А. щодо надання номеру зливку, копії договору оцінки зливку та виписки по особовому рахунку. 20 жовтня 2015 року була надана відповідь-довідка № 8-15/292, у якій було підтверджено, що йому відкрито рахунок у банківському металі, на який залучено зливок у золоті XAU виробника ARGOR HERAEUS SA № 235090 вагою 50 грам, договір оцінки не укладався і оцінка зливку не проводилась.
20 жовтня 2015 року у відділені № 8 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" йому повідомили, що місцезнаходження зливку невідоме, дані про його переміщення за межі відділення або банку відсутні, також представник банку зазначив, що банк здійснювати інвентаризацію золота або інших дій по розшуку зливку не буде, оскільки, зливок має бути деперсоніфікований і його облік ведеться тільки на вагу, а не по номеру зливків. Вважав, що банк навмисно приховує місцезнаходження зливку, у зв`язку із чим він звернувся із заявою до заступника голови Національної поліції у м. Києві про проведення перевірки та порушення кримінальної справи відносно причетних посадових осіб ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Вважав, що є підстави для визнання недійсними депозитного договору та додаткової угоди з підстав викладених у частинах першій, третій, п`ятій статті 203 ЦК України, оскільки були порушені вимоги щодо їх укладення та змісту. Також вказував, що умови депозитного договору та додаткової угоди порушують норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки при укладенні договорів сторони не досягли згоди щодо істотних умов договорів, а саме: відповідальності сторін та надання йому інформації щодо діяльності фінансової установи. Крім того, банком порушено безпека зберігання зливку та йому, як споживачу, не доведено на час укладення договору надійність банку щодо виконання останнім своїх зобов`язань за умовами договору. На його думку, договір є недійсним через його нікчемність.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договір про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі Ф&К "Золотий" і додаткову угоду про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, укладені 05 травня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави, на які послався позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли підтвердження у ході розгляду справи, вони є надуманими і, як наслідок, помилковим сприйняттям позивачем норм матеріального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами. Спірний договір про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та, у подальшому, надав банку, як вкладник, банківський метал, що підтверджується відповідною квитанцією. Крім того, відповідно до виписки по особовому рахунку, яка міститься в матеріалах справи, банк нараховував проценти вкладнику за користування ним депозитною валютою - банківським металом, що свідчить про виконання сторонами умов договору, до початку процедури ліквідації банку. При цьому, діяльність відповідачів після введення тимчасової адміністрації регулюється виключно Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд вказав, що посилання позивача на порушення вимог ЦК України, під час укладення спірного договору, є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки позивач належно не обґрунтував та не довів своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали належно оцінки тому, що банком порушено публічний порядок в частині валютних обмежень та заборон Національним банком України, постанови якого забороняли банку виконувати договори, в тому числі і на час укладення депозитного договору з ним щодо видачі золота, таким чином банк взяв золото, завідомо знаючи, що не може повернути його. Також не було надано оцінки повноваженням особи, яка підписала спірний договір зі сторони банку.
Вказує, що порядок укладення договору було суттєво порушено, зокрема, не було залучено експерта під час укладення договору, який повинен був перевірити золото, та передання золотого зливку відбулося не за актом прийому-передачі.
Посилається на нечесну підприємницьку діяльність банку.
Також вказує на процесуальні порушення при розгляді судами справи, зокрема, щодо невитребування доказів, а також ухвалення судового рішення не з усіх заявлених вимог.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було укладено депозитний договір № 300937/26924/370-14 про банківський строковий вклад (депозиту) у банківському металі Ф&К "Золотий", відповідно до умов якого банк відкрив йому депозитний рахунок № НОМЕР_1 у банківському металі - золото, а позивач вніс на вказаний банківський рахунок метал, загальною вагою 50 грам або 1,61 тройських унцій металу, у тому числі у зливках на строк з 05 травня 2014 року по 10 травня 2015 року, при цьому банк має нараховувати і виплачувати клієнту проценти у банківському металі за ставкою 2,25 % річних.
05 травня 2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору № 300937/26924/370-14 від 05 травня 2014 року про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи у банківському металі, у якій ОСОБА_1 доручив банку у строк, передбачений додатковою угодою, сплатити єдиноразовий банківський метал у вазі, що дорівнює 1,61 тройських унцій, з поточного рахунку фізичної особи у банківському металі, відкритого у банку, і перерахувати зазначений метал на власний депозитний рахунок.
17 вересня 2015 року на підставі постанови правління Національного банку України № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Постановою Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку.
Відповідно до постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" від 18 грудня 2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації банку строком з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню непідлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.