Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 644/7190/19
провадження № 61-8534 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 січня 2020 року
у складі судді Зябрової О. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М.,
Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30 червня 2011 року
між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 6 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом
у розмірі 27,6 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами
та Правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які викладені
на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 30 червня 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 283 626,81 грн, з яких: 5 867,86 грн - заборгованість за кредитом; 272 135,38 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 623,27 - заборгованість за пенею та комісією.
Банк вказував, що має право на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому визначив до стягнення суму заборгованості у розмірі 127 787,06 грн, з яких: 5 867,86 грн - заборгованість за кредитом; 121 919,20 - заборгованість по процентам за користування кредитом.
З урахуванням наведеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір заборгованості за кредитним договором від 30 червня 2011 року та вирішити питання понесених банком судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 січня
2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ"ПриватБанк" заборгованість
за кредитним договором № б/н від 30 червня 2011 року у розмірі 5 867,86 грн.
У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично отримав від банку грошові кошти, однак у добровільному порядку їх не повернув, а тому вимога банку повернути грошові кошти у розмірі заборгованості за тілом кредитом є обґрунтованою.
Разом з цим, у заяві позичальника не зазначена процентна ставка. При цьому Умови та Правилами надання банківських послуг, як і Витяг з тарифів,
не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки неможливо вставити, які саме умови були запропоновані банком позичальнику та на які з них останній погодився. Крім того, не надано доказів переоформлення відповідачу кредитної картки на престижну кредитну картку "Універсальна Gold".
Суд першої інстанцій врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 січня
2020 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором, оскільки такі умови договору ним не підписувалися на момент укладення договору кредиту з банком,
і в подальшому він також не був про них повідомлений у встановленому законом порядку. Розмір фактично отриманої суми грошових коштів (заборгованості за тілом кредиту) не спростований відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвали нове судове рішення про задоволення позовних вимог банку у цій частині.
ОСОБА_1 судові рішення у касаційному порядку не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 644/7190/19
із Орджонікідзевського районного суду м. Харкова та надано строк
для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи. Зазначає, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається
не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та Правил надання банківських послуг та тарифів. Банком надані належні докази
на підтвердження видачі кредитних коштів позичальнику та сплати ним коштів за кредитним договором. При цьому відповідач особисто підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна", чим погодився на встановлення базової відсоткової ставки
за користування кредитом у розмірі 1,7 %. Сторони уклали договір кредитування, який за своєю юридичною природою є договором приєднання,
і досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 січня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року банк зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 19 вересня 2019 року
у справі № 127/7543/17 (провадження № 61-26680св18); від 04 грудня
2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18);
від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, судові рішення оскаржуються також з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином
не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох
або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом
як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин
за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055
ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів,
крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку
АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше
не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,
що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства)
та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами
в самому договорі).
У заяві позичальника від 30 червня 2011 року процентна ставка
не зазначена (а. с. 6).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі,
крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.